приключенческий роман Ћ≈—№ ќ–»Ў ќ —¬я“≈ ∆»““я оли хочеш зм≥нити св≥т, подумай кому це потр≥бно. ƒ≈Ќ№ ѕ≈–Ў»… Ќаст≥нний годинник показував ¤кусь дивну комб≥нац≥ю чисел. —таренький д≥д≥вський телев≥зор передавав прогноз погоди на вчора, а м≥й пес, занурившись у велике ворс¤не покривало, спок≥йно лежав на полу вслуховуючись у вран≥шню тишу. ќстаточно прокинувшись в≥д сну, ¤ пот¤гнувс¤ та с≥в на край л≥жка зв≥сивши бос≥ ноги вниз. –ано вранц≥ в≥дшукати щось у моњй ком≥рц≥ дуже важко, тому ¤ не став повзати по п≥длоз≥ у пошуках шкарпеток, а зл≥з пр¤мо так. як завжди ¤ п≥д≥йшов до в≥кна ≥ розкинув у р≥зн≥ боки зношен≥ пожовкл≥ штори. ” к≥мнат≥ стало ще темн≥ше н≥ж було ≥ з нап≥вв≥дкритого в≥кна одразу пот¤гнуло чимось нестерпно гнилим ≥ тухлим... “ак розпочавс¤ ще один день мого н≥кчемного холост¤цького житт¤. Ч ƒоброго ранку, Ц промовив ¤ з розчаруванн¤м та, подивившись на свого собаку вже з, майже, втраченим в≥дчутт¤м власноњ г≥дност≥, запитав у нього: Ц „и, мабуть, вонючого ранку? ” в≥дпов≥дь в≥н висунув к≥нчик носа з п≥д покривала, подививс¤ на мене зголодн≥лими та в≥рними очима ≥ знову зник десь там внизу б≥л¤ купи газетного паперу. Ч ћабуть ти правий, Ц заспокоюючим голосом промовив ¤ сам соб≥ та ще з≥бравс¤ щось додати, але випадково наткнувс¤ на загублену вчора шкарпетку ≥, зрештою, вир≥шив б≥льше не драматизувати... Ўвиденько накинувши халат на голе т≥ло ¤ попр¤мував до ванноњ. ѕо дороз≥ промайнув велике дзеркало, але нав≥ть не подививс¤ в нього, бо вже встиг у¤вити своЇ в≥дображенн¤ в ньому. ƒень, суд¤чи з усього, мав бути непоганим, тому ¤ не став починати його з божев≥льного кошмару јл≥си... т≥Їњ, що ≥з задзеркалл¤. ¬≥дкривши на повну обидва крани в душ≥, ¤ почав пов≥льно входити до астрального св≥ту. ¬≥дчутт¤ м≥льйона голок на т≥л≥ тривало десь п≥вгодини або хвилин пТ¤ть, вже точно не памТ¤таю. Ќамацавши ≥з закритими очима рушник та швиденько обтершись, ¤ покинув Ђчистуї к≥мнату з бритвою ≥ п≥ною дл¤ гол≥нн¤ в руках. Ќе знаю чому, але кожен раз розмазуючи мТ¤ку б≥лу п≥ну по обличчю ¤ завжди у¤вл¤в себе непереможним героЇм, творцем нового св≥ту без зла ≥ гор¤, смутку ≥ печал≥... «рештою, нањвним джентльменом у масц≥. ќтже, коли ¤ вже весь став схожий на сн≥гову людину мене щось перемикнуло ≥ ¤ знов в≥д≥рвавс¤ в≥д своЇњ у¤ви та повернувс¤ назад у цей жорстокий ≥ суворий св≥т. —таранно збривши пТ¤тидн≥вну щетину ¤, зрештою, позбавивс¤ вигл¤ду зразкового украњнського бомжа ≥ став б≥льше походити на прац≥вника досл≥дницькоњ лаборатор≥њ. ƒал≥ справа д≥йшла до сн≥данку. як каже одне старе присл≥вТ¤: Ђв≥йна в≥йною, а об≥д за розкладомї. „ому ¤ згадав саме його? ћабуть тому, що мо¤ кухн¤ представл¤ла собою щось середнЇ м≥ж в≥йськовим бункером другоњ ¬≥тчизн¤ноњ та досл≥дницьким центром. ”сюди по п≥длоз≥ були розкидан≥ велик≥ ≥ мал≥ скл¤нки з розчинами, лабораторн≥ препарати на перевагу нап≥взТњдених шпрот, куск≥в старого хл≥ба та розлитого чаю. якось добравшись до столу, ¤ звичним рухом струсив з нього бруд рукавом ≥ с≥в. Ўвиденько проб≥гшись по вчорашн≥й вечер≥ ≥ знайшовши к≥лька п≥дсохлих бутерброд≥в, ¤ нарешт≥ почав њсти. јле кожний новий бутерброд чомусь б≥льше нагадував мен≥ вчорашн≥й шлунковий розлад н≥ж смачну њжу. ≤ саме у цей час ¤, чомусь, почав згадувати м≥й останн≥й в≥зит до ресторану. —мачн≥ та апетитн≥ спогади винирнули з глибин памТ¤т≥, нагадавши про те щасливе ≥ безтурботне студентське житт¤, довг≥ н≥чн≥ гульки на дискотец≥, пТ¤н≥ ≥ щаслив≥ обличч¤ друз≥в ≥, зрештою, галасливий д≥воч≥й см≥х... уди це все под≥лос¤? Ќав≥що? „ому вс≥ наш≥ мр≥њ згодом зникають, наче њх н≥коли й не було, чому вс≥ навколо робл¤ть вигл¤д н≥би все гаразд, коли зрозум≥ло, що ми вс≥ падаЇмо у пр≥рву буденност≥, страждань, суЇти... јж раптом ¤ прийшов до т¤ми. ѕовний рот набитий хл≥бом зажадав води, ≥ мен≥ н≥чого не залишилось, ¤к в≥дкинути вс≥ роздуми та п≥ддатис¤ вол≥ ≥нстинкту. «а в≥кном вже посв≥тл≥шало, вуличн≥ л≥хтар≥ згасли ≥ перш≥ перехож≥ зТ¤вилис¤ на вкритому н≥жним туманом бульвар≥. ” дом≥ навпроти вже у дек≥лькох квартирах загор≥лось св≥тло ≥ з гараж≥в неподалеку почавс¤ доноситись гурк≥т мотор≥в. ћ≥сто вир≥шило прокинутись. я з≥брав п≥сл¤ себе всю брудну посуду ≥ поклав њњ до раковини. «≥брав вс≥ необх≥дн≥ реч≥, д≥став трошки примТ¤т≥ штани з сорочкою та стару потерту куртку. оли весь джентльменський наб≥р було вд¤гнуто, ¤ п≥д≥йшов до дзеркала пригладив стирчаче волосс¤ послюн¤вленими пальц¤ми ≥, майстерно завТ¤завши галстук, вийшов з квартири. Ћише на пороз≥ ¤ звичним способом обернувс¤ та голосно скомандував: Ч “и за старшого! ѕочувши в≥д свого песика у в≥дпов≥дь к≥лька щасливих лайк≥в та рад≥сний скрег≥т лап по п≥длоз≥ ¤, врешт≥-решт, вирушив на роботу. Ќа виход≥ з п≥дТњзду, ¤к завжди, сто¤ли ≥ курили к≥лька хлопчак≥в та особистий шофер одного б≥знесмена з нашого дому. ѕромайнувши його чорну в≥дпол≥ровану машину та ще з дес¤ток под≥бних ¤ вийшов на головну вулицю м≥ста ≥ попр¤мував до метро. як на зло, пр¤мо перед≥ мною з ¤когось провулка вискочила молода д≥вчина. ¬она обдивилась своњми химерними очен¤тами вулицю ≥ не посп≥шаючи понесла своЇ гарне т≥ло у тому самому напр¤мку. ≤ всю дорогу мен≥ довелось робити такий вигл¤д, н≥би ¤ взагал≥ не ц≥кавлюсь а н≥ њњ довжелезними н≥жками, а н≥ ус≥ма ≥ншими випираючими частинами т≥ла. Ч ожному своЇ, кожному своЇ, Ц вже ¤к молитву повторював ¤ соб≥, згадуючи слова одного в≥домого ф≥лософа, ¤кий все житт¤ прожив один ≥ був щасливий. ’оча зрозум≥ло, що ¤ не в≥рив у щасливе самотнЇ житт¤, просто створюючи соб≥ ≥люз≥ю, ¤ зазвичай розчаровувавс¤ у н≥й ≥ довго страждав. “ож намагавс¤ бути обережним у стосунках з ж≥нками, що, к≥нець к≥нцем, призвело до того, що ¤ взагал≥ перестав заводити нов≥ знайомства. јле год≥ про погане, тому що дорога видалас¤ досить кебетною. ѕоки ¤ намагавс¤ в≥двернути думки в≥д всього ж≥ночого, почув багато Ђц≥кавоњї ≥нформац≥њ, ¤ка мало не зробила з моњх вух справжню макаронну фабрику. як то пол≥тичн≥ новини в≥д одного пристаркуватого чолов≥ка, ¤кий на мою думку розбираЇтьс¤ в пол≥тиц≥ б≥льше н≥ж вс≥ депутати разом. ѕочув розпов≥дь одноњ ж≥нки про враженн¤ в≥д поњздки за кордон, ≥ на додачу вивчив весь альбом попул¤рного реп-сп≥вака, завд¤чуючи хлопцю що йшов пор¤д. «агалом у метро краще не стало, але ж ≥стор≥¤ т≥льки починаЇтьс¤... Ќа станц≥њ було, на диво, людно. « ус≥х бок≥в т≥снилис¤ стривожен≥ та знервован≥ обличч¤. « усього було видно, що пот¤г, ¤кий вс≥ оч≥кували, затримуЇтьс¤. ќдразу при вход≥, б≥л¤ сам≥с≥нькоњ ст≥ни сид≥в чолов≥к. Ќа вигл¤д йому було, десь, пТ¤тдес¤т. јле, чомусь, н≥хто з тих хто проходив повз, не звертав на нього н≥¤коњ уваги, а навпаки т≥льки нервово ла¤лис¤ та з ненавистю дивилис¤ у р≥зн≥ боки, наче у пошуку того, на кому можна спустити гн≥в. ƒивно, але й сам б≥долаха не був схожий а н≥ на п≥дземного музиканта, а н≥ на пТ¤нчугу. « д≥дусем було ¤вно щось негаразд ≥ коли ¤ п≥д≥йшов ближче, то проштовхнувс¤ до ст≥ни ≥ прис≥в пор¤д з ним. “а не встиг ¤ промовити ≥ слова, ¤к хтось зачепив мене ногою та ще й жбурнув огидне слово. я спробував п≥дн¤тись, але знову отримав чиЇюсь туфлею по завТ¤зку ≥ в≥дчутт¤ г≥дност≥ одразу ж зникло. ÷е було дивно, але тепер ми вже обидва сид≥ли мовчки та оч≥кували на чиюсь допомогу. “а марно, вс≥ кудись посп≥шали ≥ здавалос¤, що взагал≥ не пом≥чали нас, а за к≥лька хвилин зТ¤вивс¤ пот¤г ≥ станц≥¤ повн≥стю спорожн≥ла. јле незважаючи на це, ¤ та м≥й новий товариш ≥ дос≥ продовжували сид≥ти. ¬ мен≥ раптом прокинулось дано забуте в≥дчутт¤ чогось неос¤жного ≥ нев≥домого. јле того, чого з≥ мною н≥коли не трапл¤лось, ≥ що причина цього знаходитьс¤ десь пор¤д. “ут ¤ повернув голову до свого Ђсус≥даї ≥ здивовано спитав: Ч „ому ви усм≥хаЇтесь? ¬ам погано? ѕитанн¤ прозвучало достатньо дивно, бо навр¤д людин≥, що щиро всм≥хаЇтьс¤ може бути погано ≥ все ж трапл¤Їтьс¤ вс¤ке. Ч ’ороше питанн¤, Ц в≥дпов≥в в≥н мен≥, Ц а головне, що правильне... Ч ѕравильне? Ц ¤ знову н≥чого не зрозум≥в, а тому продовжив ставити безглузд≥ питанн¤. Ц ≤ це добре? Ч ¬ир≥шувати тоб≥... ƒ≥дусь ви¤вивс¤ небалакучим, кожна його в≥дпов≥дь була, наче, завчасно продуманою. ¬ираз обличч¤ Ц стриманим ≥ веселим, а жести Ц спок≥йними. ўе, мабуть, треба сказати, що його оч≥ пост≥йно дивилис¤ на мене ≥ з них, наче божественним потоком, виливалась позитивна енерг≥¤. “ак, наче в≥н говорив з≥ мною мовою душ≥. Ч јле чому ви тут сидите? Ц нарешт≥ запитав ¤, з≥бравшись з думками. Ч „екав тебе, Ц без жодного нат¤ку на гумор в≥дпов≥в д≥дусь. Ч я не розум≥ю... ваш виб≥р... “ут д≥д п≥дн¤в брови до гори, потер сиву кучер¤ву бор≥дку та спок≥йно промовив: Ч “и маЇш зробити перший крок, ≥ тод≥ ¤ в≥дкрию тоб≥ все... я промовчав, але не тому що порахував його психом, мен≥ раптом перехопило в душ≥ ≥ почали зТ¤вл¤тис¤ дивн≥ в≥дчутт¤. Ч —аме тут ≥ саме зараз ти можеш обрати св≥й шл¤х, Ц по¤снив в≥н. Ц ћожеш д≥знатис¤ все що хочеш, але дл¤ цього тоб≥ потр≥бно буде пройти кр≥зь зав≥су. Ќарешт≥ ¤ озирнувс¤ по сторонах. —танц≥¤ все ще була пуста. Ч я зрозум≥в, ви вербувальник ≥з спецслужби, Ц раптово вирвалось у мене. Ч ” тебе дуже велика у¤ва, Ц усм≥хнувс¤ д≥дусь, Ц але може даси мен≥ зробити своЇ д≥ло до к≥нц¤. ћайже зн≥¤ков≥вши, ¤ лише спром≥гс¤ пожати плечима. ј д≥дусь, наче наперед вгадавши мою реакц≥ю, неспод≥вано почав розпов≥дати м≥й родов≥д: Ч “ебе звати ќлекс≥й —енченко, чи не так? “и шукаЇш в≥дпов≥д≥ на питанн¤... Ч —лухайте, ¤ взагал≥ н≥ до кого н≥¤кого в≥дношенн¤ не маю, тому гадаю, що нам варто припинити цю розмову. « в≥дчутт¤м розкритоњ таЇмниц≥ ¤ вже з≥бравс¤ п≥двестись ≥ п≥ти, аж раптом ¤кась нев≥дома сила утримала мене на м≥сц≥, а з≥ сторони входу на станц≥ю подув вогкий св≥жий в≥тер. ћоЇ серце прискорило темп ≥ в у¤в≥ почали випливати ¤к≥сь жахлив≥ думки про ди¤вола та нечисту силу. —тарий побачив, що ¤ став поводитись дивно, тому сильно схватив мене за плеч≥ ≥ ц≥лком серйозно почав казати дивн≥ реч≥. Ч ¬они будуть намагатис¤ залишити тебе тут... чини оп≥р... Ц вже кричав в≥н мен≥ на вухо, але ¤, чомусь, ледве це чув. ¬мить все навкруги перевернулось догори ногами. Ѕарви потускн≥ли ≥ все стало мл¤вим та н≥мим. —тарий тр¤с мене за плеч≥ ≥ його рот щось викрикував, але вже зовс≥м н≥чого не чув. ругом було тихо. як≥сь с≥р≥ т≥н≥ повилазили з щ≥лин часу ≥ почали обступати мене. «в≥дкись почали доноситись голоси, њх було погано чути, та все ж ¤ розп≥знавав кому вони належать. як ≥ казав старий, вс≥ вони благали мне залишитись, в≥дпустити кулаки ≥ розслабитись. я ≥ справд≥ тримав м≥цно зажат≥ кулаки, але при цьому сто¤чи на кол≥нах. Ч ѕевно сон, Ц промайнуло в голов≥, Ц боже м≥й, невже ¤ м≥г таке придумати? Ч “ак, це лише сон, Ц знов почувс¤ голос д≥дус¤, Ц спробуй п≥двестись з кол≥н... Ч Ќав≥що? Ц вирвалось зв≥дкись з глибин мене. Ц Ќав≥що? Ќе роби цього, ти не герой. ∆иви своњм житт¤м. ¬се що в≥дбувалось спадало на сцену ≥з к≥ноф≥льму, але ж ¤ ц≥лком серйозно в≥дчував себе ≥ дл¤ звичайного сну це було занадто. ¬т≥м, ¤ка р≥зниц¤, ¤ спробував п≥дн¤тись, але марно. « кожною новою спробою ¤ втрачав ще б≥льше сил ≥ вже, нав≥ть, не м≥г тримати кулаки. Ч Ќе здавайс¤ ќлекс≥й, ти зможеш, Ц знов пронеслос¤ в голов≥, Ц зроби все, що можеш. «в≥льнись. я вз¤вс¤ кричати, п≥джавши кулаки до т≥ла. Ќавколо мене почалась справжн¤ водоверть сил, ≥ сльози з очей хлинули справжн≥м потоком. Ч ѕусти мене, Ц зарепетував ¤, Ц пусти, ¤ не хочу... —ил триматис¤ б≥льше не було, та ¤ все ж з≥брав докупи все те, що було в моЇму серц≥, весь гн≥в та ненависть та виплеснув назовн≥. —казати, що було дал≥ не можу, памТ¤таю т≥льки, ¤к опинивс¤ посеред б≥лого св≥тла, сто¤чи в повний зр≥ст. ћ≥й новий знайомий продовжував тримати мене за плеч≥ ≥ щиро посм≥хавс¤. « його очей теж текли сльози, а пот≥м все раптом попливло ≥ ¤ знепритомн≥в... Ч ƒурнуватий день, Ц сказав хтось пор¤д з≥ мною. ¬≥дкривши оч≥, ¤ подививс¤ навкруги. ¬се було в норм≥, бо ¤ њхав у звичайному вагон≥ пор¤д з≥ звичайними людьми, от т≥льки в мене, чомусь, дико бол≥ло все т≥ло ≥ на очах в≥дчувалис¤ залишки сл≥з. Ч я ж кричав, невже н≥хто не чув? Ц одразу ж промайнула думка. Ц ≤ кулаки, ≥ сльози... Ч Ќ≥, не кричав, Ц знов почулось десь пор¤д. я озирнувс¤ по сторонах. Ѕ≥л¤ мене, з одного боку, сид≥в хлопець рок≥в в≥с≥мнадц¤ти у св≥тлому спортивному костюм≥ з навушниками на голов≥ ≥ щось там соб≥ тр¤сс¤ п≥д ритм руху пот¤га. ѕо ≥ншу сторону спав здоровенний бугай, але н≥ в≥н, н≥ цей хлопець не могли все це казати. “а й взагал≥ вс≥ навколо були наче заг≥пнотизован≥, ¤к≥сь пов≥льн≥ ≥ заспан≥. Ч ѕевно, що все це через недоњданн¤, Ц майже заспокоњвшись, промовив ¤, Ц та ще й еколог≥¤... Ќарешт≥ дочекавшись станц≥њ ¤ мало не спринтерськ≥ виб≥г з п≥дземелл¤ подал≥ в≥д цього Ђфентез≥ї ал¤ ќлекс≥й —енченко. Ќа двор≥ на щаст¤ вже був день. ƒивне ¤скраве сонце сл≥пило оч≥, а легкий в≥тер обдував скуйовджене волосс¤ ≥ на душ≥ одразу стало тепло та приЇмно. —кажу одразу, що на роботу ¤ добравс¤ без проблем ≥ пригод, хоча ≥ з зап≥зненн¤м. Ѕ≥л¤ головного входу до лаборатор≥њ вже н≥кого не було, тому ¤ без н≥¤ких оч≥кувань пройшов повз вахтера нав≥ть не показуючи пропуск. ƒивно, чи не так? —лужбовий л≥фт швиденько доставив мене на шостий поверх, але одразу на виход≥ з нього ¤ наткнувс¤ на начальника в≥дд≥лу. Ч —енченко! „ому зап≥знюЇмось? Ц запитав в≥н не звод¤чи очей з ¤коњсь схеми. Ч “ривалий шл¤х... Ц л¤пнув ¤ ≥ закусив губу. Ч ўе раз зап≥знишс¤, отримаЇш штраф, Ц знову байдуже в≥дпов≥в в≥н ≥ додав: Ц ¬ нас тут нарада у ш≥стсот сьомому... Ч ясно ¬алентин ≈дуардович, Ц так само байдуже промовив ¤. Ц ¬же йду... «устр≥ч з кер≥вництвом, звичайно, настрою не додала, але загальний стан все ж не зм≥нивс¤. оли ¤ ув≥йшов до к≥мнати дл¤ нарад, вс≥ вже були на м≥сц¤х. √адаючи, що це ув≥йшов кер≥вник, вс≥, звичайно, методично повставали та з розчаруванн¤м уставились на мене... Ч як≥ люди, а ¤ то думав, чого це так лайном понесло, Ц застогнав головний ≥нженер в≥дд≥лу випробувань, нервово вм≥щаючись у кр≥сло. Ч √оловний б≥ль тут ¤к тут, Ц одразу ж за ним баз≥кнула майстер в≥дд≥лу досл≥джень. ≤ ще майже кожен щось л¤пнув на мою адресу ≥ все було б нормально, ¤кби вони не робили це ≥з закритими ротами. ћайже очман≥вши в≥д такого повороту ¤ ¤к вкопаний вр≥с у п≥длогу ≥ з очами останнього придурка почав розгл¤дати кожного з них. ѕроте все це було лише початком, а от що коњлос¤ дал≥... я тихенько с≥в на своЇ м≥сце в кутку стола, марно намагаючись закрити нижню щелепу, ¤ка звисала вже хвилин пТ¤ть. ¬≥д неймов≥рноњ напруги ¤ весь сп≥тн≥в, к≥нчики пальц≥в самост≥йно перем≥щувалис¤ по гладкому столу, а у скрон¤х хтось сильно колотив в≥дб≥йним молотком. « кожною новою хвилиною мозок закипав все б≥льше ≥, здаЇтьс¤, в мене нав≥ть п≥дскочила температура. ” цей час до к≥мнати зайшов кер≥вник. «вичайно, вс≥ знову повставали та прив≥талис¤ вдруге. ¬алентин ≈дуардович прив≥тав вс≥х звичним жестом руки ≥ з≥ спок≥йним обличч¤м сказав: Ч —вин≥, ≥ т≥ кращ≥ роб≥тники... ћене кидало то в жар, то в п≥т. ƒос≥ не оц≥нивши становища у ¤кому знаходивс¤, ¤ чомусь п≥дскочив ≥ з опалу прохрип≥в: Ч ѕерепрошую... що це таке? Ч ўо Ђщо це такеї? Ц вилупив на мене своњ с≥р≥ лис¤ч≥ очен¤та кер≥вник. Ц ’≥ба ¤ щось казав? Ч “ак... тобто н≥... Ц замотав ¤ головою та, з≥бравшись з думками, додав: Ц ¤ хот≥в запитати... “од≥ в≥н махнув головую ≥ в≥дпов≥в: Ч ѕитай бовдур, все одно настр≥й з≥псований... я зовс≥м зн≥¤ков≥в. ¬с≥ навколо спок≥йно соб≥ сид≥ли та займалис¤ своњми справами, нав≥ть не розум≥ючи, що в≥дбуваЇтьс¤. “а й сам кер≥вник не надто переймавс¤ тим, що каже. Ч ¬ибачте, вже н≥чого, Ц видавив ¤ з себе ≥ знов замовк. Ч ƒеб≥л... Ц спок≥йно зрубив м≥й опонент та почухав потилицю. Ч —ам такий... Ц тихо в≥дпов≥ло йому моЇ чолов≥че его... Ќарада, ¤кщо можна назвати весь той цирк, що в≥дбувавс¤, пройшла довол≥ вдало. «в≥сно, без моЇњ участ≥, бо сл≥дом за тиском у мене п≥дскочило все, що могло п≥дскочити ≥ вс≥ рефлекторн≥ функц≥њ з≥йшли нан≥вець... ћоЇю головною помилкою в житт≥ було те, що ¤ завжди сприймав людей такими, ¤кими вони Ї. ѕост≥йно закривав оч≥ на њх недол≥ки, памТ¤таючи про своњ, та по¤снював соб≥ все це недосконал≥стю системи чи ≥ншими дурниц¤ми. «вичайно, ¤ обманював себе, бо щиро в≥рив у доброту, душевну слабк≥сть, тонку схвильовану натуру... ≤, зрештою, ¤ став одиноким вовком серед стада баран≥в. Ќавколо мене в один м≥г опинилис¤ сам≥ лише жертви, та на тоб≥... Ќе можу ≥ н≥коли не зможу ¤ переступити через власну г≥дн≥сть ≥ послати вс≥х Ђп≥д три чортиї. “ому, мабуть, ≥ шл¤х м≥й не такий простий. ≤ у голов≥ було лише одне питанн¤: Ђяк ¤ м≥г так легковажно в≥днестись до того д≥да? ƒе в≥н тепер? як повернути все назад?ї. « нап≥взламаною душею ¤ виб≥г на вулицю. ¬ голов≥ паморочилос¤, вс≥ моњ думки з≥бралис¤ докупи та просилис¤ на волю. ƒесь у глибинах мозку й дос≥ лунали останн≥ слова, тепер уже колишнього, кер≥вника ≥ вс≥х його прибецаних п≥длеглих. “епер сама дол¤ повернулас¤ до мене задом ≥, нарешт≥, показала своЇ справжнЇ обличч¤. Ч ѕоверни все назад... ¤ не хочу це чути... Ц кричав ¤, б≥жуч≥ по налитому ср≥бл¤стим св≥тлом шосе. ѕеред очами проминали ¤к≥сь дома, ¤к≥сь люди. јле вс≥ вони були, наче, чуж≥. ≤ кожен з них дививс¤ на мене, ¤к на останнього придурка у св≥т≥, та злорадно усм≥хавс¤, одночасно стр≥л¤ючи у мою плоть бл≥дою отрутою сл≥в. ¬же не памТ¤таю, ¤к ¤ опинивс¤ на вкрит≥й ос≥нн≥м лист¤м гал¤вин≥, у нап≥вз≥гненому положенн≥ б≥л¤ високого дерева. я лежав на боку, але голова мо¤ була повернута до гори. ƒесь б≥л¤ пТ¤ти хвилин ¤ ось так лежав та роздивл¤вс¤ тонесеньк≥ г≥лки дерева. ¬с≥ вони були гол≥ ≥ лише на одн≥й з них спок≥йно вис≥ло маленьке лист¤чко. «овс≥м самотнЇ та беззахисне. ЂЌе може бути, Ц раптом промайнуло у мене в голов≥. Ц ÷ього просто не може бутиї. ≤ ¤ ось так лежав ≥ щиро плакав. Ќе за себе, не за б≥ль та стражданн¤; дивно, але ¤ плакав через одне Їдине лист¤чко, котре так м≥цно тримаЇтьс¤ за житт¤ ≥ не здаЇтьс¤. Ќе здаЇтьс¤ поки ще проходить х≥м≥чна реакц≥¤ у њњ душ≥, поки ще Ї хлороф≥л в хлоропластах... ѕамТ¤таю, ¤к ввечер≥ Ц чи це було вже зранку Ц мене п≥двели до л≥фту двоЇ знайомих, ¤ких ¤ зустр≥в у кавТ¤рн≥. ÷ей спогад наче не справжн≥й, а побачений по телев≥зору. Ќ≥би ¤ був не у самому соб≥, а дививс¤ на все з≥ сторони. ѕроте всередин≥ себе, мене ще було багато, щоб зрозум≥ти, ¤к ¤ глобально об≥сравс¤. √олоси навколо були приглушен≥, наче у моњх вухах було повно вати. ¬есь час ¤ намагавс¤ щось по¤снити соб≥ або ще комусь, та марно. «ам≥сть сл≥в з мене виривались ¤к≥сь гангстерськ≥ вигуки в стил≥ пТ¤тидес¤тих та недоњден≥ шматки овочевого салату, у ¤кому ¤ спав в пром≥жки м≥ж келихами. ѕамТ¤таю, ¤к к≥лька хвилин сто¤в перед власною квартирою, намагаючись попасти ключем у замок. ≤ попав лише з дес¤тоњ спроби, сто¤чи на кол≥нах ≥, мало не з приц≥льною точн≥стю, м≥т¤чи у щ≥лину. ѕот≥м ¤ опинивс¤ у себе в л≥жку. ¬оно сто¤ло спок≥йно, а к≥мната почала обертатись навколо нього, все швидше ≥ швидше. ќбертатись, ¤к турб≥на найпотужн≥шого у св≥т≥ л≥така. ≥мната Ц диск, ¤ Ц ось, ≥ вже скоро в≥д ос≥ почали в≥дл≥тати шматки. Ќа мить ¤ в≥друбивс¤. ѕрийшов до т¤ми вже сто¤чи на кол≥нах об≥йн¤вши ун≥таз, на дн≥ ¤кого було повно ¤скравоњ жовтоњ маси. ≤ти ¤ не м≥г, тому до л≥жка, лише, повз. ћокре в≥д поту волосс¤ л≥зло в оч≥, голова тр≥щала, наче у лещатах ≥ все т≥ло гор≥ло страшним червоним полумТ¤м. Ђ«автра, мабуть, полегшаЇї, Ц подумав ¤ ≥, закривши оч≥, випав в осад... ƒ≈Ќ№ ƒ–”√»… ÷≥каво, чи доводилось кому-небудь прокидатис¤ рано вранц≥ лежач≥ на п≥длоз≥ ≥ вкрившись собачим покривалом, ще й з камТ¤ною головою ≥ в≥дчутт¤м того, що смерть Ц це кращ≥й вих≥д ≥з ситуац≥њ? ћабуть, що так. ѕерше, що ¤ побачив, коли зум≥в в≥дкрити одне око Ц це, ¤к м≥й пес лизав мен≥ пальц≥ правоњ руки. ¬ нього на морд≥ було пр¤мо таки намальовано в≥дчутт¤ страху ≥ жалост≥, звичайно, адже в≥н ще н≥коли не бачив мене пТ¤ним. «≥ смутком згадуючи вчорашн≥й день ¤ почав приходити до т¤ми. ¬т≥шало т≥льки одне Ц мен≥ дали виспатись. ” рот≥ було сухо ≥ гидко, на душ≥ Ц ще г≥рше. ¬ир≥шивши учора втопити своњ стражданн¤ ≥ страхи у спиртному, ¤, звичайно, помиливс¤, адже оц≥нив ситуац≥ю чисто ≥нстинктивно, не думаючи про насл≥дки. ўе б пак, що мен≥ було робити, коли в голов≥ пост≥йно хтось лазить, кричить ≥ вмовл¤Ї, руки ≥ ноги не слухаютьс¤, а на додачу до всього ¤кийсь псих у метро починаЇ робити з мене клоуна. —итуац≥¤, мТ¤ко кажучи, нестандартна. “а вже сталос¤, що сталос¤, ≥ з≥ звичним в≥дчутт¤м купи лайна за плечима, ¤ розпочав новий день. ƒо реч≥, ранок видавс¤ похмурим ≥ прохолодним. —онце ледь-ледь прогл¤далось п≥д товстим шаром купчастих хмар. ўоб встати на ноги мен≥ знадобилась ледь не ц≥ла в≥чн≥сть, ≥ все одно тримали вони мене невпевнено ≥ вТ¤зко. ” живот≥ сверб≥ло, оч≥ запливли та опухли, руки зовс≥м не слухались, а взагал≥ все смерд≥ло, наче помийна ¤ма. «≥ злост≥ та безпорадност≥ ¤ буцнув у б≥к стар≥ черевики ≥ короткими переб≥жками попр¤мував до ванноњ. ўоб ¤кось придушити б≥ль у всьому т≥л≥, мен≥ довелось проковтнутий к≥лька таблеток асп≥рину та запити њх залишками позавчорашнього кеф≥ру. ѕот≥м, набравши повну ванну прохолодноњ води, ¤ закис години на три. ≤ весь цей час ¤, звичайно, думав лише про здоровенну чашку кави ≥з запашними хл≥бц¤ми... “≥льки пополудн≥ ¤ став схожий на людину. ¬д¤гнувши останню св≥жу сорочку та стар≥ син≥ джинси, ¤ наче перетворивс¤, та в≥дчув себе трошки стильним ≥ сучасним чолов≥ком. «в≥сно ж вилив на себе п≥вфлакона одеколону, бо прохолодна ванна все ж не допомогла мен≥ позбутис¤ мерзенного запаху. «рештою, настр≥й п≥дн¤вс¤. јж раптом по квартир≥ прон≥сс¤ телефонний дзв≥нок. я одразу ж згадав, що учора наробив дурниць на робот≥ ≥, мабуть, тепер доведетьс¤ просити вибаченн¤. “ак ≥з похмурими та безперспективними думками ¤ п≥дн¤в слухавку та з ≥рон≥Їю промовив: Ч ’очу одразу вибачитись... Ч “и ще н≥чого поганого не зробив, Ц почув ¤ у в≥дпов≥дь знайомий голос. Ч «нов ти? Ц розчаровано в≥дпов≥в ¤, почувши знайомий голос. Ц як≥ тепер плани? «ал≥зеш у мене знову? Ч ’≥ба ¤ в тебе залазив? Ц наче здивовано в≥дпов≥в старий. Ч ј ¤к ¤ тод≥ чув думки? Ц уњдливим голосом в≥дпов≥в ¤. Ц „и то був м≥раж? Ч «начить ти сам цього хот≥в, Ц спок≥йно зауважив д≥д. Ч я не хот≥в... Ц зл≥сно в≥дреагував ¤, та пот≥м заспокоњвс¤ ≥ додав. Ц я напивс¤... Ч ѕерший раз завжди незвично, Ц заспокоњв мене д≥д, Ц але згодом навчишс¤ чути саме те, що хочеш... Ч —т≥йте! —т≥йте! Ц зарепетував ¤ у весь голос. Ц “ут вже ≥ так др≥в наламано через ваш≥ приколи... Ч ўо саме? Ц ≥з усм≥шкою запитав старий (¤ це в≥дчув). Ч я... е-е... п≥шов з роботи... Ц знов л¤пнув ¤. Ч Ѕо хот≥в цього понад усе... Ц так само впевнено по¤снив д≥д. Ч ƒо б≥са! Ц вже зовс≥м нервово заголосив ¤. Ц «в≥дки ви все це знаЇте? ƒ≥д промовчав, а пот≥м ц≥лком серйозно почав розставл¤ти вс≥ крапки над Ђ≥ї, що нависли з ус≥х бок≥в, та попадали мен≥ на голову. Ч “и дивна людина ќлекс≥й... Ц ¤кось здалеку заходивс¤ д≥д. Ч „ого це? Ч ¬с≥ люди, кому ¤ допомагав ран≥ше, ставились до цього серйозно. —початку розпитували мене, а вже пот≥м розм≥рковували та робили висновки. “епер вже ¤ промовчав. « усього було видно, що д≥д буде д≥ставати мене дуже довго, тому ¤ вз¤в аркуш паперу ≥ ол≥вець, поставив сьогодн≥шню дату ≥ ц≥лком серйозно в≥дпов≥в: Ч √аразд, ¤кщо тоб≥ це так потр≥бно, то ¤ слухаю... Ч јле спочатку правило, Ц перебив мене д≥д. Ч яке ще правило? Ч Ќе зупин¤й мене, в≥дпов≥дай на питанн¤ чесно ≥ не в≥шай слухавки, поки ¤ не зак≥нчу. Ч Ћегко... Ц майже байдуже погодивс¤ ¤ ≥ додав. Ц јле ваша розпов≥дь н≥коли не зм≥нить моЇ ставленн¤ до того, що ви робите з людьми... Ч ЂЌ≥коли не кажи н≥колиї. „ув про таке? Ч „ув, чув, починай. ≤ старий почав. Ч я архангел, Ц гордо промовив в≥н, Ц тв≥й пом≥чник... ÷ирк та й год≥. ѕ≥сл¤ цих сл≥в ¤, ¤к мертвий, впав на п≥длогу ≥ почав кататис¤ по н≥й у шален≥й ≥стериц≥. Ќе памТ¤таю, коли в останнЇ ¤ так реготав, бо робив це наст≥льки сильно, що сус≥ди почали стукати у ст≥ни, щоб ¤ замовк. ≤ ¤ замовк. јле коли знову п≥дн≥с слухавку до вуха та почув тихе чекаюче соп≥нн¤ архангела, то п≥д≥рвавс¤ ще хвилин на пТ¤ть. Ђ≤ в≥н ще хоче, щоб ¤ сприймав його серйозної, Ц промайнуло у мене в голов≥. я вже втретЇ п≥дн≥с слухавку до вуха ≥, кахикнувши, притих. Ч Ќе хвилюйс¤, Ц на диво спок≥йно в≥дн≥сс¤ до цього старий, Ц майже у вс≥х це викликало см≥х... “ут ¤ одразу ж в≥дкрив рота, щоб вставити своЇ, але згадав правило ≥, вир≥шивши дослухати комед≥ю до к≥нц¤, промовчав. Ч “ебе, певно, дуже зл¤кала учорашн¤ под≥¤? Ц запитав д≥д. я тихенько угукнув у слухавку ≥ легка посм≥шка з мого обличч¤ одразу ж зникла. Ч “а тепер ти повинен зрозум≥ти, що тоб≥ дарована надзвичайна можлив≥сть... Ђ им це дарованаї, Ц мимовол≥ промайнула думка. Ч ј ти х≥ба не розум≥Їш? Ц ≥з великим розчаруванн¤м ≥, зв≥сно, прочитавши моњ думки, запитав... хм... (н≥¤к не звикну) архангел. Ђ«розум≥в... а ¤к же, Ц пронеслас¤ у мене думка, Ц здаЇтьс¤...ї. ƒ≥д аж хр¤кнув у слухавку, та ще й так, н≥би т≥льки-но д≥знавс¤, що ¤ не в≥руючий ≥ вс≥ св¤т≥ канони дл¤ мене, ¤к пусте округле м≥сце на ун≥таз≥. Ђ√аразд, гаразд, Ц суто ≥з поваги до д≥да, подумав ¤, Ц √осподь Ѕог, син його ≤сус ≥ дочка його... ц¤, ¤к њњ...ї. Ч ћар≥¤ ћагдалина... Ц п≥дказав старий. Ђ“очно, вона самаї. я клацнув пальц¤ми ≥ швиденько записав все на аркуш. Ч ј тепер про головне, Ц нудним та противним голосом заговорив архангел. Ц “и чув коли-небудь щось про Ђписьмо ’ристаї? ћожеш в≥дпов≥дати голосом... Ч Ќ≥, Ц ≥з ц≥кав≥стю в≥дпов≥в ¤. Ц ј що це за письмо? Ч ѕисьмо, у ¤кому описуютьс¤ ш≥сть крок≥в св¤того житт¤... Ч “ак, ≥ ти хочеш щоб ¤ њх пройшов? Ч Ќасправд≥, цього хочеш ти, Ц по¤снив архангел. Ц я лише допомагатиму... Ч “и казав вчора про перший крок, так? яким в≥н був? Ч —амим головним, Ц гордо в≥дпов≥в д≥д. Ц ќчищенн¤. Ч ўо це означаЇ? Ц ц≥лком серйозно запитав ¤, бо зрозум≥в, що з цим тепер доведетьс¤ жити, тому треба було д≥знатись ¤комога б≥льше. Ч ƒемон, ¤кий керував тобою, зник. Ч ≤ ¤ тепер зможу робити все, що захочу? Ч Ќе тепер, Ц в≥дпов≥в архангел, Ц ще рано. “реба пройти останн≥ кроки. Ч ј ¤кщо ¤ не хочу њх проходити? Ч я поверну тебе назад ≥ завтра ти прокинешс¤ вчора. ≤ знову все буде так само, але ти вже не зустр≥неш мене у метро та й взагал≥ н≥чого памТ¤тати не будеш. Ч Ќепоган≥ перспективи, Ц з≥ спокоЇм на серц≥, в≥дпов≥в ¤, Ц та все ж, ¤кий другий крок? јрхангел здаЇтьс¤ з≥тхнув з полегшенн¤м, бо одразу почав розказувати дал≥. Ч Ќаступний тв≥й крок набагато прост≥ший першого, Ц промовив в≥н, Ц це тв≥й виб≥р. Ч ћен≥ треба сказати Ђ“акї чи ЂЌ≥ї? Ц уточнив ¤. Ч Ќе буквально... Ц хрипло в≥дпов≥в д≥д. Ц “во¤ душа дасть мен≥ в≥дпов≥дь... јрхангел побажав мен≥ удач≥ ≥ пов≥сив слухавку. я ще хвилин дес¤ть вовтузив ол≥вцем по аркушу, марно намагаючись зробити зворотн≥й дзв≥нок, до поки не змиривс¤ та не кинув слухавку. ЂЌу ≥ у лайно ¤ встр¤в, Ц промайнуло у мене в голов≥. Ц ’≥ба що т≥льки крила не повиросталиї. ≤ так, з незрозум≥лими хижими в≥дчутт¤ми, ¤ п≥шов пити чай... ѕройшло майже п≥вгодини п≥сл¤ дзв≥нка д≥да. „ай вже давно остигнув ≥ перетворивс¤ на гидку солодку жижу. я сид≥в у самому кутку маленькоњ кухн≥ ≥ терпл¤че чекав на щось, але н≥чого не в≥дбувалось. ≤ саме тепер в мен≥ почало народжуватись дивне в≥дчутт¤ азарту та адренал≥ну, ¤к в≥д швидкоњ њзди верхом чи чогось ще. ћене все непокоњли т≥ таЇмнич≥ кроки. « кожною хвилиною моЇ бажанн¤ д≥знатис¤ њх суть росло все б≥льше ≥ б≥льше. «вичайно, ¤ в≥дчайдушно намагавс¤ придушити в соб≥ такий настр≥й, але й позбутис¤ остаточно не наважувавс¤. јрхангел, хай йому грець, таки добре попрацював з≥ мною. ¬≥н зум≥в за≥нтригувати своЇю грою, надавши мен≥ право вибору, принаймн≥ Ц це непогано. оли нетерпл¤ч≥сть вже повн≥стю вз¤ла гору ¤ п≥дв≥вс¤, перен≥с ст≥лець у самий центр кухн≥ ≥ спробував самост≥йно зробити хоч щось. я закрив оч≥ ≥, чомусь, одразу у¤вив соб≥ цвинтар та похорону процес≥ю. Ч Ќ≥, це не те... Ц в≥дкривши оч≥, пробубн≥в ¤. Ц “реба у¤вити щось ц≥кав≥ше... ѕо дороз≥ йшла вродлива молода д≥вчина. ¬она плавно ≥ н≥жно перебирала стрункими н≥жками, ≥дучи вулиц¤ми веч≥рнього м≥ста. ”сюди гор≥ли л≥хтар≥, але навколо було зовс≥м безлюдно ≥ порожньо. Ќебо в≥дблискувало чистотою та ¤сним м≥с¤цем. Ѕ≥ла пл¤миста луна та тис¤ч≥ з≥рок прикрашали казкову д≥вочу ходу так, що вона здавалась мен≥ н≥чною принцесою. Ѕ≥л¤ старого зал≥зничного вокзалу д≥вчина повернула у б≥к житлового масиву ≥, швиденько переб≥гши дорогу, вийшла на закинутий пустир. ¬се було добре, аж раптом назустр≥ч њй вийшли два чолов≥ки. ƒ≥вчина дещо занервувала ≥ прискорила ходу. ѕор≥вн¤вшись з цими двома, вона трохи прижалась до краю витоптаноњ стежки та опустила вниз голову, щоб не дивитись на небажаних стр≥чних. Ч ¬и не п≥дкажете, ¤ка зараз година? Ц неспод≥вано об≥звавс¤ один ≥з парубк≥в. ƒ≥вчина стрепенулась, але самовладанн¤ не втратила. Ч ѕ≥в на шосту, Ц в≥дпов≥ла вона ≥ посп≥шила дал≥. ѕарубки перегл¤нулись м≥ж собою та, перечекавши к≥лька секунд, кинулись за Ђжертвоюї. ¬≥дчувши за собою погоню, д≥вчина що Ї духу пустилась уперед. ѕеред њњ очима, наче др≥млив≥ демони, постали страшн≥ думки ≥ на серце участило св≥й ритм. “а не встигла вона ≥ подумати, ¤к важка чолов≥ча рука схопила њњ за плече ≥ штовхнула вб≥к. Ч ƒопомож≥ть! Ц встигла викрикнути вона ≥ одразу впала на прохолодний, вкритий лист¤м, п≥сок. ќдин ≥з нападник≥в, мабуть майстер свого д≥ла, миттЇво вхопив њњ за горло та передавив сонну артер≥ю. ƒ≥вчина замовкла, але продовжуючи при цьому безнад≥йно в≥дбиватись, хапаючи ротом крихти пов≥тр¤. “а робила вона т≥льки г≥рше. Ќападники не на жарт роз≥злились ≥ почали душити ще б≥льше. ƒругий з нападник≥в схопив з земл≥ кам≥нь, вдарив д≥вчину по голов≥ ≥, вхопивши сумочку, поб≥г геть. ѕерший, встиг з≥рвати з шињ жертви золотий ланцюжок ≥, в≥дкинувши скривавлене непритомне т≥ло подал≥, теж Ђдав чосуї... оли ¤ в≥дкрив оч≥, в≥дчутт¤ були неймов≥рними. Ѕо ¤ т≥льки-но сам, перший раз у житт≥, у¤вив вбивство, чи то напад. ≤ тут мене перемкнуло: Ђј ¤кщо не у¤вив, а побачив?ї. ” голов≥ пронеслась невеличка, але дуже значима фраза. јдже, ¤кщо ¤ можу чути чуж≥ думки, то, можливо, ≥ бачити майбутнЇ у змоз≥. —итуац≥¤ почала переходити до розр¤ду складних. ƒо того ж, кожна нова хвилина все швидше наближала ту злощасну мить. Ќа годиннику було пТ¤ть, тому ¤ весь занервував ≥ почав метатись по квартир≥ у пошуку в≥дпов≥д≥. ўе й архангела, ¤к на зло, не було пор¤д... “е, що цей сон був правдою, мен≥ в≥рилось мало, але й брати на себе такий гр≥х ¤ не м≥г. Ч як ¤ буду дивитись на себе у дзеркало, ¤кщо побачу у ранковому випуску новин фото ц≥Їњ д≥вчини? Ц питав ¤ у себе. Ц ¬ийде, що ¤ знав про вбивство ≥ не попередив його... —ерце мало не впало у пТ¤тки, п≥т покрив мене з н≥г до голови ≥ в≥д самоњ лише згадки про сон мене кидало у пан≥ку. “ому, не гаючи часу, ¤ нат¤гнув шапку, накинув куртку ≥, знайшовши у комор≥ невеличкий молоток, виб≥г на вулицю. ѕо дороз≥ мимовол≥ згадуючи маршрут д≥вчини ≥ њњ розк≥шне б≥ле волосс¤... Ќа вулиц≥ було ¤сно Ц все ¤к ув≥ сн≥: луна, з≥рки, л≥хтар≥... я б≥г так швидко, ¤к т≥льки м≥г. ћайже, не пом≥чаючи р≥дких зустр≥чних перехожих, що шарахались в≥д мене у р≥зн≥ сторони. ћабуть через той молоток у руках. ƒо станц≥њ, б≥л¤ ¤коњ проходила д≥вчина, ¤ приб≥г у двадц¤ть пТ¤ть хвилин на шосту. ¬улиц¤ була абсолютно пустою, ¤кщо не рахувати мене, тому ¤ знов що Ї сили припустив через дорогу у напр¤мку пустир¤. Ђјбо зап≥знивс¤, або зараної, Ц промайнула думка. ¬же зовс≥м запихавшись, ¤, нарешт≥, зупинивс¤. ѕри цьому жад≥бно хапаючи пов≥тр¤ та перекидаючи молоток з руки у руку. Ч Ѕез... хах... одн≥Їњ тридц¤ть, Ц встиг вимовити ¤ ≥ одразу десь неподалеку почувс¤ слабкий ж≥ночий скрик. я весь зомл≥в, але, переборовши страх, кинувс¤ на допомогу... ѕерший удар прийшовс¤ по голов≥ хлопц¤ ≥з кам≥нн¤м у руц≥, а другий Ц його партнеров≥. ¬се ск≥нчилось буквально за мить, тому д≥вчина н≥чого не встигла зрозум≥ти ≥ з≥ сльозами на очах та припадку ≥стерики почала вмовл¤ти не вбивати њњ. ќгл¤нувши непритомн≥ т≥ла нег≥дник≥в, ¤ демонстративно в≥дкинув молоток подал≥ ≥ прис≥в пор¤д ≥з потерп≥лою. Ч ¬се нормально, Ц заспокоював ¤ њњ. Ц Ќе б≥йтесь... Ч —па... спа... сиб≥... Ц хлопаючи носом, в≥дпов≥ла вона ≥ пот¤гнулась обн≥матись. √од≥ ≥ казати. „ерез к≥лька хвилин ми вже йшли з нею тим самим пустирем до њњ дому. «вичайно, захвативши з м≥сц¤ под≥њ емоц≥њ в≥д пережитого, м≥й молоток та дамську сумочку. Ч атерина, Ц посм≥хнулась д≥вчина ≥ прот¤гнула руку. Ч ќлекс≥й, Ц також посм≥хнувс¤ ¤ ≥ потримавс¤ за мТ¤ку н≥жну долонь. ѕот≥м ми знов замовчали, збентежен≥ знайомством. Ч ќ, певно це твоЇ атю. Ц я згадав про сумочку ≥ передав њњ моњй нов≥й знайом≥й. Ч ƒ¤кую... ат¤ ви¤вилась небалакучою, хоча це зрозум≥ло. ¬ принцип≥, ¤ ≥ сам особливо не намагавс¤ завТ¤зати розмову, тому вир≥шив не ч≥пл¤тис¤ до нењ ≥з дурними запитанн¤ми. “ак пройшло к≥лька хвилин ≥ ми пов≥льно добралис¤ до њњ п≥дТњзду. “≥льки тод≥ ат¤ посм≥лив≥шала ≥ запитала: Ч “и теж живеш десь тут? Ч ≈-е-е... н≥, тобто, так... тобто, н≥, тут живе один м≥й знайомий ≥... Ц ¤ вит¤гнув з кишен≥ молоток ≥, з ≥д≥отською посм≥шкою, додав: Ц ѕозичав у нього ≥нструмент... ћи по х≥х≥кали над моњми плутаними розТ¤сненн¤ми, ¤к≥ ¤, звичайно, вигадав по ходу д≥ла, ≥ знов замовкли. ≤ ¤ вже вир≥шив попрощатис¤, повернутис¤ ≥ красиво п≥ти, аж раптом мене ос≥нило. Ч ј в тебе Ї хлопець, атю? Ц ймов≥рно, що вже занадто в≥дверто, запитав ¤. јле ат¤ зовс≥м не образилась, а навпаки зм≥нилас¤ у вираз≥ обличч¤ ≥ подивилась на мене очима шалено зголодн≥лоњ дикоњ к≥шки, ¤к≥й запропонували Ђ¬≥скасї. Ч Ќ≥, Ц заверт≥ла вона головою, Ц немаЇ... Ч “од≥ може зустр≥немос¤ ¤кось, поговоримо, познайомимось ближче... «а чашкою кави, можливо... ÷е ¤ вже зовс≥м озв≥р≥в та зТњхав з гайок, бо йшов пр¤мо напролом. јле моњ старанн¤ видалис¤ вдалими. ат¤ посмикала у руках ключами в≥д квартири ≥ неспод≥вано в≥дпов≥ла: Ч Ќав≥що в≥дкладати. ћожеш зайти до мене в гост≥ пр¤мо зараз, ¤кщо, звичайно, маЇш час... Ч ћаю... Ч “од≥ йдемо... ≈п≥зод другий Ц коханн¤ на кухн≥... ∆арт. Ќасправд≥ все в≥дбувалось не так швидко ≥ зак≥нчилось не на кухн≥. вартира ат≥ ви¤вилась дуже гарною. —т≥ни були обклеЇн≥ постерами ≥з зображенн¤м р≥зних актор≥в та сп≥вак≥в, ¤к сучасних, так ≥ старих. ћебл≥ були розставлен≥ з≥ смаком ≥, взагал≥, усе наводило на думку про те, що ат¤ творча людина. “ому у мене одразу дозр≥ла перша тема дл¤ розмови, ¤ка, мен≥ здавалос¤, зат¤гнетьс¤ надовго. ат¤ швиденько скипТ¤тила води, д≥стала ≥з холодильника ¤кийсь дивний, але дуже смачний салат, в≥дкрила банку ¤блуневого варенн¤ ≥, коротше, зробила все, щоб ¤ погодивс¤ посид≥ти у нењ довше. ѕот≥м атерина перевд¤гнулась у великий домашн≥й халат ≥з зображенн¤м гепарда, вимкнула св≥тло ≥ запалила на стол≥ св≥чки. Ч “ак спок≥йн≥ше, Ц ≥з посм≥шкою в≥дпов≥ла вона на м≥й, до глибини душ≥, здивований погл¤д ≥ с≥ла пор¤д. –озмова йшла в≥д одного до ≥ншого. ћи жартували, см≥¤лись, розпов≥дали одне одному про себе ≥ своЇ житт¤. “ак ¤ д≥знавс¤, що ат¤ мистецтвознавець, живе одна, полюбл¤Ї гул¤ти вулиц¤ми м≥ста ≥ дивитись на небо. Ќав≥ть нат¤кнула мен≥, що зак≥нчила школу ш≥сть рок≥в том≥ ≥ зараз, суд¤чи з усього, њй двадц¤ть чотири роки. «вичайно, ¤ м≥г би ≥ сам про це д≥знатись, але вона наст≥льки сподобалась мен≥, що ¤ не м≥г дозволити соб≥ опуститис¤ до такого р≥вн¤. оли годинна стр≥лка п≥дступно п≥дповзла до цифри одинадц¤ть, нас обох, н≥би, щось т≥пнуло ≥ ми злилис¤ у довгому ≥ палкому поц≥лунку. ƒал≥ все навкруги заверт≥лось ≥ попливло, ¤к≥сь обривки сл≥в ≥ думок перетнулис¤ м≥ж собою у неск≥нчен≥й водоверт≥ почутт≥в. ћи обоЇ поринули у непередбачуваний та скажений св≥т фантаз≥й... ћи ≥з атею лежали на мТ¤кому широкому диван≥ один навпроти одного ≥ мовчали. азати н≥чого не хот≥лось, нам вистачало одного лише погл¤ду... ƒ≈Ќ№ “–≈“≤… Ђ ращ≥ люди нац≥њ служать у ав≥ац≥њї, Ц сказав бадьорий та веселий голос диктора з Ђтай-рад≥ої. я одразу в≥дкрив оч≥ ≥ оскаливс¤: Ч «амовкни п≥жон, найкращими завжди були ¬ƒ¬. —воЇю гр≥зною р≥ччю ¤ розбудив атю. ¬она солодко пот¤гнулась, трошки прочинила в≥ки та нехот¤ прощебетала: Ч ѕрив≥т м≥й солоденький... я схиливс¤ над нею, поц≥лував к≥лька раз≥в у мТ¤к≥ волог≥ губки та вирушив на д≥лову зустр≥ч... ƒо туалету, зв≥сно... «ранку квартира ат≥ здалас¤ мен≥ ще приваблив≥шою н≥ж учора ввечер≥ ≥, скажу вам чесно, мене почала гризти сов≥сть за те, у ¤ке страх≥тт¤ ¤ перетворив свою. Ч ¬се, в≥д сьогодн≥ починаю зм≥нюватис¤, Ц наказним тоном висловивс¤ ¤ з цього приводу та почав процедури. ƒесь б≥л¤ пТ¤тнадц¤ти хвилин сид≥в ¤ на Ђб≥лому кон≥ї ≥ марив. ¬се у¤вл¤в соб≥ невеличкий будиночок на берез≥ стр≥мкоњ р≥чки або блакитного п≥нистого мор¤, швидкий спортивний драндулет, пор¤д ≥з собою атю. ѓњ, чомусь, ¤ у¤вл¤в найб≥льш кольоровою: у б≥лому веч≥рньому платт≥ ≥з перлинами ≥ д≥амантами, що переливалис¤ у ¤скравому св≥тл≥, на високих п≥дборах та з розпущеним кремовим волосс¤м, ¤ке так ≥ манить доторкнутись ≥ в≥дчути цю красу на дотик... —тук у двер≥ перервав чар≥вний сон. Ч “и ще довго? Ц почувс¤ н≥жний д≥вочий голос. Ч «араз люба, почекай ще хвилинку, Ц в≥дпов≥в ¤ та швиденько нат¤гнув Ђбо¤гузиї. оли ¤ вийшов, ат¤ сто¤ла б≥л¤ дверей, ми перес≥клис¤ погл¤дами ≥ зупинились одне навпроти одного. ѕот≥м атерина легенько провела пальчиком по моЇму т≥лу ≥ зникла за дверима, на ¤ких вис≥ло фото ћайкла ƒжексона у повний зр≥ст. Ч атю, ¤ сходжу у душ? Ц раптом згадав ¤ про св≥й непрацюючий. Ч «вичайно, Ц почулос¤ за-за дверей, Ц в≥зьми рушник з другоњ полички... я став п≥д теплу струм≥нь та закрив оч≥, обпершись головою у кахельну плитку. Ќавколо одразу стало приЇмно ≥ затишно, пр¤мо ¤к у д≥вчачих об≥ймах. —трах перед незбагненим зовс≥м зник, а зам≥сть нього почала народжуватись мужн≥сть. «а ц≥ останн≥ дн≥ ¤ наст≥льки зм≥нивс¤, що мене тепер навр¤д м≥г би вп≥знати хтось ≥з знайомих. ј все тому, що ¤ дуже цього хот≥в ≥ правий був архангел, коли розпов≥дав мен≥ весь той правдивий маразм. ∆итт¤ без гн≥ву та страху, без ненавист≥ та лют≥ Ц це реальн≥сть, ¤ку ¤ тепер, зв≥сно, хочу отримати... Ч ’очу, так, хочу... ўо й казати, ¤ закохавс¤ у сьогодн≥шн≥й ранок... ѕот≥м, остаточно визначившись з≥ своњм подальшим життЇвим шл¤хом, ¤ вимкнув душ, обтерс¤, од¤гнувс¤ ≥, вийшовши до коридору, почав взуватис¤. ѕопереду мене чекало ще багато св¤тих справ. Ч ¬же йдеш? Ц ¤кось розчаровано запитала ат¤ ≥ на њњ обличч≥ намалювалась г≥рка посм≥шка. Ч —лухай, Ц в≥дпов≥в ¤, витримавши маленьку паузу, Ц ти коли-небудь хот≥ла кинути все ≥ поњхати кудись далеко-далеко? атин погл¤д зм≥нивс¤ на б≥льш приЇмний ≥ вона, п≥д≥йшовши до мене ближче, в≥дписала: Ч я над цим не думала, а що? “ут ¤ саме завТ¤зав шнурки на капц¤х ≥, нарешт≥, п≥дн¤вс¤ та подививс¤ схвильован≥й д≥вчин≥ пр¤мо у в≥ч≥. ѕот≥м почухав потилицю ≥ доповнив свою останню промову: Ч якби ¤ запропонував це? атерина мало не розтанула в≥д моњх сл≥в ≥, хоча н≥чого б≥льше не в≥дпов≥ла, ¤ все одно в≥дчув у њњ серц≥ згоду. Ч ≤нколи важко щось зм≥нити, так? Ц вже на пороз≥ запитав ¤. ¬она кивнула мен≥ у в≥дпов≥дь, а пот≥м додала: Ч ќсобливо коли ц≥ зм≥ни н≥кому не потр≥бн≥... ћи ще раз обн¤ли ≥ поц≥лували одне одного ≥ ¤ поб≥г додому. ¬ мене залишилось багато невиконаних справ, тому га¤ти час було не можна... ¬сю дорогу додому ¤ т≥льки ≥ м≥г думати про те, що скаже д≥д, коли д≥знаЇтьс¤ про моњ в≥дносини з д≥вчиною. „и не стане в≥н проти цього, або, точн≥ше, чи не стане моЇ коханн¤ на завад≥ великим д≥лам? јле з ≥ншого боку все це вигл¤дало зовс≥м ≥накше, бо, ¤к не крути, а ¤ знаю атю лише один день. ≤, ¤кщо вже зовс≥м пригадати слова старого, ¤ сам повинен вир≥шувати добре це, чи погано, тому, про вс¤к випадок, припас к≥лька вагомих аргумент≥в дл¤ архангела. ѕроте, тут ¤ вже не знав напевно, чи зТ¤витьс¤ в≥н знову. Ѕо останн¤ наша розмова в≥дбувалас¤ по телефону, хоча в≥н запросто м≥г прийти до мене в гост≥. ясно було т≥льки одне: все це дуже дивно ≥ незрозум≥ло, але сувор≥ часи вимагають адекватних д≥й... оли ¤ п≥дн¤вс¤ на св≥й поверх, то побачив у двер¤х записку. ÷е ц≥лком м≥г бути ≥ чек за комунальн≥ послуги або щось у цьому дус≥, але внутр≥шн≥й голос п≥дказував мен≥, що це саме лист. я швидко вийн¤в пап≥рець з дверного отвору, окинув оком площу навкруги на на¤вн≥сть ≥ноземних потвор та в≥дчинив двер≥. « квартири одразу пот¤гнуло знайомим запахом, але щось було не так. ” пов≥тр≥ в≥дчувавс¤ легкий присмак ладану та ще чогось нудотно-солодкого. Ќезрозум≥ле в≥дчутт¤ бо¤зкост≥ знову почало потроху охоплювати мене, бо у цьому св≥т≥ св¤тих ≥ прокл¤тих ¤, поки що, був лише гостем. ” мене не було ан≥ зброњ, ан≥ кольчуги, врешт≥ решт, ¤ не мав нав≥ть карти лихих земель. я н≥коли не ходив до церкви, н≥коли не ка¤вс¤ у гр≥хах ≥ не моливс¤. ћо¤ душа була беззахисна ≥ в≥дкрита, наче чистий лист паперу, ¤кий ¤ дуже доречно тримав у руках. ≤ написати на ньому можна було все що завгодно: ≥ хороше, ≥ погане... —аме ¤ згадав про лист. ¬мить ¤ розгорнув, кимось дбайливо з≥гнутий у двоЇ, пап≥р... ѕройшла секунда, пот≥м друга, трет¤... ј ¤ все продовжував мовчки сто¤ти ≥ дивитись у чисту, ¤к неск≥нчене житт¤, б≥лизну. “ам не було н≥ слова... «араз, ¤к ≥ тод≥ у метро, мене пробило в п≥т. ≥нчики пальц≥в зан≥м≥ли, серце почало рватись на шматки з ус≥Їњ сили довбаючись у ребра. я ледве дихав. ошмар почав повторюватись ≥з завидною точн≥стю, бо ¤ вже почав пом≥чати у своњй квартир≥ с≥р≥ т≥н≥, а згодом стало добре чути в≥ддален≥ голоси людей, чињсь крики або сп≥в, ¤ так ≥ не роз≥брав... ƒесь вглибин≥ великоњ чорноњ пл¤ми, де ¤ одразу опинивс¤, загор≥лос¤ св≥тло. Ќадзвичайне, божественне. ¬оно манило до себе м≥льйонами крих≥тних пелюстк≥в, водночас дмухаючи в обличч¤ чимось теплим ≥ н≥жним. я зовс≥м не ворушивс¤, бо в≥д страху мало не наклав у штани. я мацав себе по обличчю, закривав ≥ в≥дкривав оч≥, але н≥чого не зм≥нювалось. я сто¤в посеред ¤коњсь темноњ безодн≥ у син≥х потертих джинсах, б≥л≥й розстебнут≥й сорочц≥ ≥ б≥лим пап≥рцем у руках. ћоњ найг≥рш≥ прогнози справдилис¤... Ђ√аразд, Ц перше, що прийшло на думку. Ц якщо це трет≥й крок, то д≥ватис¤ вже н≥куди ≥ доведетьс¤ його пройтиї. «≥бравшись з силами ¤, нарешт≥, зробив перший крок. —убстанц≥¤, по ¤к≥й ¤ рухавс¤, ви¤вилась стаб≥льною. “а коли ¤ торкавс¤, њњ у тому м≥сц≥ вона розповзалас¤ ≥ тверд≥ла, наче кам≥нь. “ак продовжувалос¤ дуже довго. я пост≥йно йшов, йшов, не знаючи н≥чого и не бачачи н≥кого. я був абсолютно один ≥, що саме ц≥каве, не знав де. „им довше ¤ кружл¤в по безкрањх просторах чорноњ пл¤ми, тим б≥льше мен≥ приходила в голову одна ≥ та сама думка: ЂЌевже це к≥нець?ї. “ак, поки ¤ в≥тав десь м≥ж сьомим ≥ восьмим поверхами цього к≥бердива, позаду мене почулис¤ гримлив≥ кроки. ≤ т≥льки-но ¤ зрад≥в цьому, ¤к два велетенських чудовиська з осл¤чими головами п≥дхопили мене п≥д руки ≥ кудись пот¤гли. « перел¤ку ¤ так кричав, що у сус≥д≥в ц≥лком могли повил≥тати в≥кна та попадати книжки з полиць. ” жахлив≥й апат≥њ ¤ почав брикати ногами ≥ вириватись, але усе марно. «лодюги, певно, знали свою справу ≥ тому, не звертаючи на мене н≥¤коњ уваги, швидко несли моЇ т≥ло кр≥зь неск≥нчений чорний лаб≥ринт. «а мить, або трохи згодом, ¤ опинивс¤ у велик≥й к≥мнат≥. ќбидва громили непом≥тно зникли ≥ ¤ залишивс¤ один. ¬≥д великоњ к≥лькост≥ отриманих вражень ¤ не всто¤в на ногах ≥ гепнувс¤ на п≥длогу. ѕевно, у мене в голов≥ щось заклинило, бо ¤, чомусь, втратив дар мови ≥ лише мовчки клипав очима, вдивл¤ючись у порожн≥й обТЇм. Ќе памТ¤таю, коли ¤ втратив в≥дчутт¤ реальност≥ ≥ ск≥льки був непритомний, але коли б≥л¤ протилежноњ ст≥н≥ почувс¤ страшний гурк≥т, ¤ знов прийшов до т¤ми та, забившись у кут, почав чекати неминучого. Ќа протилежному к≥нц≥ к≥мнати ст≥ни почали вкриватис¤ тр≥щинами з ¤ких на п≥длогу ст≥калас¤ бридка чорна маса. «а к≥лька секунд частина п≥длоги повн≥стю вкрилас¤ ц≥Їю густиною ≥ з нењ почало щось рости. —початку форма њњ була не¤сна та дивна, але згодом стала ц≥лком людська. ј те, що коњлос¤ дал≥, ≥накше, ¤к Ђма¤чн¤ хворогої не назвеш... “емна маса затверд≥ла та осипалась, а коли пил ос≥в ≥з калюж≥ б≥лий маг. ¬≥н був високий, з≥ св≥тлим пр¤мим волосс¤м, довгою бородою ≥ у чорному плащ≥. …ого оч≥ випром≥нювали св≥тло, але на обличч≥ не було жодноњ емоц≥њ. ¬≥н величаво огл¤нув мене ≥ наказав п≥дн¤тис¤. Ќе знаю чому, але ¤ п≥ддавс¤ його наказу та встав на ноги. ≤ хоча у мене ще був шок, лицем у гр¤зь ¤ не впав... ћи сто¤ли одне навпроти одного на в≥дстан≥ удару та ≥з ц≥кав≥стю ≥ острахом розгл¤дали чуж≥ пики. ќсобисто його, мен≥ одразу здалас¤ недоброю ≥, хоча, зовн≥шньоњ ворожост≥ поки що не було, ¤, все одно, став пригадувати де¤к≥ прийоми самозахисту. Ч ¬ивчаЇш моЇ досьЇ? Ц запитав ¤, щоб хоч ¤кось розр¤дити обстановку. ≥берматер≥ал нахмуривс¤ ≥ вже з≥ зл≥стю промовив: Ч як ти це зробив? ” цьому царств≥ смертн≥й людин≥ не м≥сце. …ого оч≥ одразу налилис¤ кровТю, а моњ Ц страхом. Ђ≤ нав≥що ¤ це л¤пнув? Ц промайнуло у мене в голов≥. Ц ’≥ба що ми могли б домовитись...ї. Ч як ти сюди потрапив? Ц так само гр≥зно запитав цей абстрактний тип. Ч ѕриволокли твоњ потвори, Ц випадково вирвалось з ¤зика. ѕ≥сл¤ цього м≥й опонент роз≥зливс¤ не на жарт. ¬≥н голосно залементував, приклавши долон≥ до вух та почав зображувати театр пантом≥м у м≥н≥атюр≥. ¬мить к≥мната розтанула у темр¤в≥ ≥ ¤ знову опинивс¤ у знайом≥й обстановц≥ з ¤скравим св≥тлом вдалин≥. ўо ж, розмова у нас ¤вно не клењлась, тому ¤ вир≥шив б≥льше не залишатис¤ тут а спробувати вибратис¤. Ч я питаю, ¤к ти потрапив у моЇ царство? Ц вже, мабуть, в останнЇ запитав Ђтемний володарї. “епер мен≥ стало зрозум≥ло. ÷ей нев≥домий викачував з мене ≥нформац≥ю, але чомусь не вдававс¤ до насилл¤. ћене це стало непокоњти, адже, ¤кщо в≥н хаз¤њн ц≥Їњ д≥ри, то ≥ правила у н≥й повинен встановлювати в≥н. “од≥ чому його так ц≥кавить моЇ особисте житт¤? „ому в≥н просто не знищить мене? ¬≥дпов≥дь прийшла майже одразу. я Ц особливий, тому ≥ ц≥кавий дл¤ сил зла. ј тут, у повн≥й ≥зол¤ц≥њ в≥д людського св≥ту, ¤ був вдв≥ч≥ особливий... Ч –аптово... Ц в≥дпов≥в ¤ на його запитанн¤ та ненароком додав: - ћен≥, мабуть, вже пора повертатись... ƒивно, але одразу по вс≥й ц≥й темн≥й безодн≥ прокотивс¤ дикий рег≥т. ¬≥н виринав з ус≥х бок≥в ≥, нав≥ть, з мене самого. –озсм≥¤вс¤ нав≥ть Ђхаз¤њнї ≥ ¤ по нањвност≥ своњй вже подумав, що все нормально, але помиливс¤. Ч « цього м≥сц¤ немаЇ виходу, Ц в≥дпов≥в мен≥ цей демон у людському вбранн≥. Ц ÷е безодн¤, тут сам≥ лише мертв≥... Ч ј ¤к щодо того св≥тла? Ц н≥би звертаючись у порожнечу, запитав ¤, вказуючи на ¤скраву б≥лу пл¤му. Ц ’≥ба це не вих≥д? Ч «в≥дки ти це знаЇш? Ц трохи ≥з подивом та острахом оскаливс¤ на мене демон. «вичайно, ¤ не знав напевно. ѕросто про¤вив км≥тлив≥сть, але це все одно не допомогло. ƒо того св≥тла було дуже далеко ≥ мен≥ н≥защо не добратис¤ до нього, нав≥ть, ¤кщо сильно рвонути. я нав≥ть встиг прикинути ск≥льки охоронц≥в стережуть той кл¤тий вих≥д та прийшов висновку, що просити помилуванн¤ Ц це марна справа. «рештою, у мене дозр≥в ≥нший план ≥ ¤ не став вич≥кувати чогось нового, а вир≥шив визвол¤тись самост≥йно. ћ≥ж тим, дружн¤ бес≥да з чорним володарем зак≥нчилась ≥ в≥н, вит¤гнувши зв≥дкись величезний палаючий тризуб, замахнувс¤ на мене. я з≥ свого боку не став чекати виконанн¤ п≥дступного задуму, а що Ї сили пустивс¤ геть. ” мене був лише один ор≥Їнтир, тому ¤ намагавс¤, загалом, триматис¤ його. ¬≥дб≥гши на велику в≥дстань (на мою думку), ¤ швиденько розгорнув пап≥р ≥, закривши оч≥, почав писати... Ђ’очу вийти з ц≥Їњ тьми у...ї Ц ¤ в≥дкрив оч≥ ≥ зомл≥в. Ќа мене лет≥ло велетенське чудовисько, все палаюче вогнем та з тризубом у лапах. ¬≥дчутт¤ страху охопило мене з голови до н≥г ≥ серце впало у пТ¤ти. я не знав що писати дал≥, а моЇ становище з кожною миттю становилос¤ ще г≥ршим. ѕочав перебирати в голов≥ р≥зн≥ фрази та все марно. Ћиток покривавс¤ косим нерозб≥рливим почерком, але н≥чого не зм≥нювалось. я сто¤в на м≥сц≥, а чудовисько з неймов≥рною швидк≥стю лет≥ло на мене. ≤ коли кл¤тий тризуб вже зТ¤вивс¤ над моЇю головою ¤, нарешт≥, згадав: Ђ’очу вийти з ц≥Їњ тьми у св≥тлої... ¬се навкруги зникло... ¬≥рн≥ше, зТ¤вилос¤, а ¤ ≥з шаленим криком п≥дскочив з п≥длоги. Ќа щаст¤ пор¤д вже був архангел ≥ читав ¤кусь молитву. “ому, випустивши пару, ¤ знов зваливс¤ вниз. я лежав ≥ в≥дчував, ¤к маленьк≥ краплини поту ст≥кали по обличчю вниз, а к≥нц≥вки отр¤хувало у легк≥й судом≥. «рештою, ¤ був дома... Ч ƒе ¤ був, Ц ледь-ледь спром≥гс¤ запитати д≥да. Ч “ам, де тоб≥ не можна бути, Ц в≥дпов≥в в≥н ≥ схрестив руки над моњм т≥лом. ѕот≥м додав: Ц “и особливий ќлекс≥й. ¬же понад три стол≥тт¤ н≥хто м≥г потрапити у Ђтемр¤вуї, а в тебе вийшло п≥сл¤ двох крок≥в. Ч ¬оно ¤кось само вийшло... Ц видохнув ¤. Ц —ам ¤ не намагавс¤... Ч “ак, це ¤ знаю. Ч “ож, це не був ≥спит? Ц трохи прийшовши до т¤ми вимовив ¤. Ч Ќ≥... ѕерев≥вши дух, ¤ с≥в на п≥длогу, обпершись спиною до стани. ¬ моњй голов≥ ≥ дос≥ все було переплутано: демони, кроки, ангели... Ч як же ¤ туди потрапив? Ч “од≥ у метро, Ц почав д≥д, Ц ¤ в≥дкрив тоб≥ дороги до ус≥х св≥т≥в... Ч —т≥й, ст≥й... њх, що, багато? јрхангел чомусь промовчав. ¬≥н п≥дв≥вс¤ на ноги, походив навколо мене ≥з закритими очима, щось побормотав, пот≥м направив погл¤д на вх≥дн≥ двер≥ ≥ клацнув двома пальц¤ми. « к≥мнати одразу ж почувс¤ гурк≥т в≥д закритоњ кватирки, а кл¤мка на двер¤х сама замкнулась. ѕри мен≥ д≥д ще не видавав таких фокус≥в, тому в≥д здивуванн¤ ¤ мало не пукнув. Ч јна... зта... отук... Ц мугикнув ¤ ледь перебираючи ¤зиком у рот≥. Ч Ќе дивуйс¤, Ц побачивши м≥й нестандартний погл¤д, спок≥йно в≥дпов≥в старий. Ц “и навчишс¤ не г≥рше за мене... Ч ’≥ба це можливо? Ц не м≥н¤ючи м≥ни поц≥кавивс¤ ¤. Ч «вичайно... Ц усм≥хнувс¤ архангел. Ц “реба лише навчитись керувати думками ≥ емоц≥¤ми... Ч ƒуже дотепно, Ц з ≥рон≥Їю в≥дпов≥в ¤ та спробував п≥дн¤тись. јрхангел, нарешт≥, перестав ходити по квартир≥ ≥ знов прис≥в б≥л¤ мене. Ч «розум≥й! Ц повчально звернувс¤ в≥н до мене. Ц ÷е тоб≥ не виб≥р м≥ж тим, сходити у магазин або до друга у гост≥. ¬се набагато серйозн≥ше... Ч якщо ¤ правильно тебе розум≥ю, мене можуть вбити там? јрхангел захитав головою. Ч „удово! Ц об≥звавс¤ ¤ ≥ приперс¤ потилицею до ст≥ни. Ц “об≥ ще не здаЇтьс¤, що пора розказати мен≥ трошки б≥льше... Ч —аме цим ¤ ≥ займаюсь весь час... Ц розв≥в руками д≥д. Ц јле ти зовс≥м мене не чуЇш... Ч “ак, але ¤кось дивно... я п≥дт¤гнув до себе ст≥лець, розм≥стив на ньому своЇ Ђособливеї т≥ло ≥ вперше п≥сл¤ нашого знайомства звернувс¤ до старого, ¤к до вчител¤. Ч “епер все буде ≥накше... ƒ≥д похвально гл¤нув на моЇ виснажене кошмаром т≥ло, хлопнув у долон¤ми ≥ промимрив: Ч Ќав≥ть не сумн≥вайс¤... ≤ все, що ¤ памТ¤таю дал≥ Ц це довгий нап≥вреальний сон... ƒ≈Ќ№ „≈“¬≈–“»… –анок розпочавс¤ ≥з крик≥в та руган≥. я б≥гав по квартир≥ з≥ шваброю у руках, наче лицар в≥с≥мнадц¤того стол≥тт¤, та матюкав усе на св≥т≥. ѕочинаючи з архангела ≥ зак≥нчуючи його б≥совим Ђ—в¤тим житт¤мї. „ому ¤ це робив? “очно сказати не можу. ћожливо, через той сон, що мен≥ наснивс¤, а можливо... ’оча, краще усе по пор¤дку... ¬елика сила охопила мою п≥дсв≥дом≥сть. ƒуша, н≥би, в≥дТЇдналась в≥д т≥ла разом з в≥дчутт¤ми ≥ пам'¤ттю та перем≥стилась кудись далеко. я просто погрузивс¤ у ≥ншу прострац≥ю, де вс≥ закони природи були не просто порушен≥, а взагал≥ викреслен≥. ¬≥дчутт¤ складалис¤ неч≥ткими ≥ не¤сними. Ќе було а н≥ кольор≥в, а н≥ запаху, а н≥ звуку ≥ у той самий час ¤ бачив, чув та в≥дчував. ¬се навкруги було зроблено у пр¤м≥й протилежност≥ до нашого св≥ту. Ќебо знаходилос¤ внизу, а земл¤ Ц зверху, але при цьому р≥зниц≥ не було н≥¤коњ... я опинивс¤ у велик≥й к≥мнат≥ з вузькими довгими в≥кнами, через ¤к≥ товстими б≥лими пучками пробивалос¤ св≥тло. ≤ знов ¤к≥сь дивн≥ образи, ≥ знов пустота ≥ тривога у душ≥. “рет≥й день посп≥ль... кошмар... ѕ≥длога ≥ ст≥ни ц≥Їњ к≥мнати були камТ¤ними, а стел¤ деревТ¤на. Ќа ст≥нах вис≥ли портрети св¤тих, а по кутах сто¤ли горщики з кв≥тами, св≥чки та невелик≥ в≥втар≥ з пост≥йно димл¤чи ладаном. Ќавколо мене на в≥дстан≥ к≥лькох метр≥в сто¤ли чолов≥ки. –≥зного в≥ку з розпТ¤тт¤м та мечам у руках. ¬они дивились на мене ≥, водночас, кудись у б≥к, чи ¤кось так... —ловом, усе в ц≥й к≥мнат≥ нагадувало рел≥г≥йну схильн≥сть, тому ¤ одразу почав готувати себе до розмови з черговим Ђсв¤тимї. „ас ≥шов не квапл¤чись, тихе сумне мовчанн¤ продовжувало тривати ≥ дал≥, тому ≥ ¤ сто¤в ¤к мертвий. «рештою, все, поки що, було нормально. ¬ертеп, де мав в≥дбутис¤ сем≥нар по моЇму духовному просв≥тленню, все ще порожн≥в. ’вилини невпинно спливали, але навколо н≥чого не в≥дбувалос¤. Ќав≥ть св≥тло, що пробивалось кр≥зь в≥дкрит≥ в≥кна, не перем≥щувалось. „ас зупинивс¤, але не дл¤ мене. ћене все ще чекало попереду. Ќарешт≥ у к≥мнат≥ зТ¤вивс¤ головний. я в≥дчув це одразу, бо вс≥ ≥нш≥ присутн≥ ще б≥льше потускн≥ли та збл¤кли. Ч ј ось ≥ наш вигнанець! Ц гордо промовив чолов≥к, ¤кий щойно зТ¤вивс¤. ¬≥н був од¤гнутий у бл≥ду потерту р¤су, зовс≥м босий, з короткою чорною бор≥дкою та довгими вусами. Ч ћене звати ≤уда, Ц без зайвоњ балаканини представивс¤ чолов≥к ≥ п≥д≥йшов до мене ближче. ѕ≥сл¤ к≥лькох секунд мовчанн¤ ≤уда нахмуривс¤ та запитав: Ч „ого ти мовчиш? ’≥ба ти прийшов не за знанн¤ми? «вичайно, весь цей час ¤ мовчав, мабуть, згадавши останню пригоду, а може ≥ просто в≥д здивуванн¤. ¬ажко точно визначити. ƒо того ж, нариватис¤ на гр≥зн≥ чари колдун≥в та маг≥в було останньою справою, ¤ку мен≥ зараз хот≥лос¤ робити. «рештою, ¤ дочекавс¤ свого виходу. Ч ћене прислав архангел, щоб зробити трет≥й крок, Ц спок≥йно в≥дпов≥в ¤. Ц ’оча ви, певно, це знаЇте... ≤уда, ¤кось розчаровано, огл¤нув м≥й Ђприкидї та пробурчав: Ч ’од≥мо з≥ мною, ¤ дещо тоб≥ розкажу... ≤ ми попр¤мували до дверей, ¤к≥ вели до ≥ншоњ такоњ самоњ к≥мнати, але в н≥й посередин≥ вже сто¤ли два стули та ст≥л. ≤уда запросив мен≥ с≥сти ≥ с≥в сам. Ч ќтже, Ц почав в≥н, Ц ти в погон≥ за св¤тим житт¤м... я кивнув головою на знак згоди ≥ подививс¤ ≤уд≥ у в≥ч≥. ¬они були нерухом≥ та байдуж≥, наче мертв≥. “ак≥, ¤к≥ бачили все стражданн¤ ≥ горе в св≥т≥. Ч “од≥ це добре, але прийшов ти зарано, Ц в≥дпов≥в в≥н, Ц ¤, м≥й син, пров≥дник до останнього кроку... я трошки задумавс¤, але ан≥ трохи не розчарувавс¤, бо одразу згадав: Ч јрхангел сказав, що ¤ особливий... ≤уда трохи зм≥нивс¤ у погл¤д≥ та ≥з здивуванн¤м та де¤кою зац≥кавлен≥стю уточнив: Ч “и був у Ђтемр¤в≥ї? Ч «даЇтьс¤, що так... Ц пожав ¤ плечима. Ч “од≥ зрозум≥ло, чому в≥н направив тебе до мене... Ч „ому? Ц поц≥кавивс¤ ¤. Ч Ѕо к≥нець дуже близько... Ц ≤уда зг≥дно похитав головою ≥ додав: Ц ѕевно, в≥н хот≥в, щоб ти став першим... —л≥в було сказано достатньо, щоб робити висновки, але, ¤к пот≥м ви¤вилось, це ще були кв≥точки... я одразу зробив серйозний вираз обличч¤ ≥ почав уважно слухати ц≥каву, наче солодку казку, розпов≥дь ≤уди. Ч ÷¤ ≥стор≥¤ почалась, десь, б≥л¤ двох тис¤ч рок≥в тому, Ц пов≥дав мен≥ сп≥врозмовник. Ц ≤сус ’ристос Ц перший з Ђособливихї Ц з≥брав навколо себе тринадц¤ть учн≥в, ¤ким розпов≥дав ус≥ тањнства житт¤, що йому вдалос¤ п≥знати... “ут ≤уда зупинивс¤ ≥ п≥дн¤в голову до гори, н≥би шукаюче ¤кесь по¤сненн¤, але так н≥чого не в≥дчувши, знов перев≥в погл¤д на мене ≥ почав дал≥. Ч …ого розпов≥д≥ приваблювали, надавали барвам ще б≥льше в≥дт≥нк≥в, а звукам Ц ще б≥льшу методичн≥сть... ≤ вс≥ учн≥ поважали його, бо в≥н був не просто л≥дер чи наставник Ц в≥н був мес≥¤, перший св¤тий на ц≥й гр≥шн≥й земл≥... ≤ знов мТ¤ка зачаровуючи казка об≥рвалась. ≤уда раптом напр¤гс¤ ≥ в≥двернув погл¤д вб≥к, н≥би ховаючи його в≥д мене. ≤ так, наче в глибин≥ душ≥ в≥н дуже сильно переживаЇ через ¤кийсь поганий поступок або гр≥х. “ак, на к≥лька секунд к≥мната знов наповнилас¤ абсолютною тишею. јж поки ¤ сам не перервав њњ. Ч “о це правда, що його роз≥пТ¤ли через учн≥в? ≤уда зреагував моментально: Ч “ак, але лише через одного з них... Ц в≥н потер пальц¤ми трошки зморщений роками лоб та додав: Ц “им учнем був м≥й батько... …ого оч≥ налилис¤ т¤жким в≥чним сумом ≥ тепер мен≥ стало все зрозум≥ло. Ѕуло видно, ¤к його обличч¤ в м≥ть побл¤кло та майже злилос¤ з кольором р¤си. Ч оли √осподь д≥знавс¤, що його посланц¤ на земл≥ зраджено ≥ вбито, в≥н востаннЇ прокл¤в людський р≥д на в≥чн≥ стражданн¤ ≥ муки п≥сл¤ смерт≥ у м≥сц≥, що ≥менуЇтьс¤ јдом. “≥льки тим дванадц¤тьох учн≥в в≥н зв≥в у лик св¤тих та запов≥в таЇмне письмо, що зветьс¤ письмом ’риста, та ш≥сть крок≥в, ¤к≥ треба пройти смертн≥й людин≥, щоб потрапити до —аду ≈демського... Ч ј останн≥й учень? Ц перебив ¤ ≤уду. Ч “ринадц¤того учн¤ Ц мого батька Ц в≥н запер у Ђтемр¤в≥ї ≥ залишив одне Їдине в≥кно, ¤ке њњ осв≥тлюЇ. ¬≥н зробив це на згадку про зрадуЕ я нахмурив брови та п≥дпер голову руками. –озпов≥дь ≤уди й насправд≥ була ц≥кавою, бо, насправд≥, в≥дкривала оч≥ на де¤к≥ реч≥, ¤к≥ ¤ ран≥ше, нав≥ть, не пом≥чав. ўе у його розпов≥д≥ п≥дкупало те, що ≤уда не намагавс¤ приховати або затањти ¤кусь ≥нформац≥ю …ого думки були прозорими, а нам≥ри чистими. ¬≥н, насправд≥, хот≥в допомогти мен≥. Ч ј дал≥ трапилос¤ найг≥рше, Ц нахиливши голову вниз, продовжив ≤уда. Ц Ѕатько заключив догов≥р з ƒи¤волом, бо той пооб≥ц¤в подарувати йому свободу, коли весь св≥т впаде перед ним на кол≥на ≥ остаточно в≥д≥йде в≥д в≥ри у Ѕога. Ч “аке може статис¤? Ц ≥з запалом запитав ¤. Ч Ћюдство вже на п≥вкроку в≥д цього, Ц ≥з сумом в≥др≥зав ≤уда. Ц ≤ коли св≥т стане належати ƒи¤волу, в≥н випустить ус≥х своњх потвор на волю, щоб пити кров ≥ поњдати душ≥Е ≤ тод≥ все живе зникне назавждиЕ ¬с≥ ц≥ останн≥ слова ¤ проковтнув, наче, г≥рку п≥гулку. Ѕезмежний страх перед неминучим постав перед≥ мною ≥ ¤ ужахнувс¤: Ч ≤ н≥хто, нав≥ть, не знаЇ про цеЕ Ѕо √осподь прокл¤в людей ≥ тепер не може допомогтиЕ Ч —аме так. ≤ Їдиний, хто може перешкодити цьомуЕ Ц ≤уда схрестив руки на груд≥, зображуючи ¤к≥йсь ритуал та договорив: Ц ÷е новий мес≥¤Е «вичайно, навр¤д в≥н мав на уваз≥ мене, але щось таке ¤ в≥дчув. —аме тому в нас настала довга пауза. я осмислював все вище почуте, а ≤уда дививс¤ на мене ≥ також щось там соб≥ думавЕ ¬ голов≥ л≥тали р≥зн≥ думки, в≥д старих спогад≥в про дитинство, до нових: про атю, архангела та м≥й дар. «араз ¤ зрозум≥в ≥ ос¤гнув свою роль у цьому св≥т≥, своЇ покликанн¤ ≥ в≥ру, ¤, нарешт≥, погл¤нув на реч≥ ≥ншими, в≥дкритими очима. ≤ що весь безмежний св≥т у всьому ц≥лому та кожен його окремий елемент Ц це частина мене, мо¤ душаЕ √урк≥т серц¤ роздававс¤ по всьому т≥лу так, що ¤ м≥г чути у соб≥ рух кожноњ кл≥тини, кожноњ молекули, кожноњ краплини. “а сила, що ран≥ше керувала мною, нарешт≥, ув≥йшла в мене ц≥лком ≥ примусила керувати самому. я в≥дчув, що в≥рю, знаю ≥, звичайно, можу зм≥нити цей св≥т на кращий, або , принаймн≥, захистити його. Ч я згоден ризикнутиЕ Ц п≥дв≥вшись на ноги, р≥зко промовив ¤. Ц якщо мо¤ дол¤ Ц вр¤тувати св≥т, то ¤ вр¤тую, а ¤кщо мен≥ написано померти, то помру, але на м≥сц≥ не сид≥тимуЕ —лова моњ звучали гр≥зно та впевнено, бо ¤ вже достатньо вир≥с у своњх прагненн¤х та бажанн¤х. Ќ≥хто, кр≥м мене, не м≥г потрапити до Ђтемр¤виї дос≥ ≥ м≥й обовТ¤зок Ц виконати завданн¤, ¤ке дасть мен≥ ≤уда ≥ архангелЕ ѕерше, що мав зробити ≤уда та, взагал≥, нав≥що ¤ сюди прийшов Ц це в≥дкрити моњ оч≥. ƒруге Ц поставити моњ думки ≥ прагненн¤ на праведний шл¤х, а третЇ Ц посв¤тити мене у ранг ¤нголаЕ Ч ѕосв¤ченн¤ твоЇ не займе багато часу, але в≥дн≥ме сили, Ц почав розказувати ≤уда, поки ми спускалис¤ сходами до зали посв¤чень. Ц “ому прокинешс¤ ти т≥льки наступного дн¤. Ч ≤ ¤ памТ¤татиму все? Ч “и станеш ¤нголом, ќлекс≥й, Ц ≤уда, здаЇтьс¤, вперше усм≥хнувс¤ ≥ додав: Ц ¬≥дтепер н≥хто не зможе приховати в≥д тебе своњ думки та вчинкиЕ оли сходи зак≥нчились, ми ув≥йшли до великоњ зали. ¬она була кр≥зь зав≥шана нап≥впрозорими рожевими шторами, б≥л¤ ¤ких сто¤ли ченц≥. ≤уда пров≥в мене кр≥зь к≥лька зав≥с ≥ ми опинилис¤ у маленьк≥й штучн≥й к≥мнат≥. Ќа в≥втар≥, що сто¤в навпроти, лежала Ѕ≥бл≥¤. Ќавколо нењ сто¤ло к≥лька старовинних чаш з дивними прозорими маслами, а зверху над ус≥м цим п≥дносилос¤ розпТ¤тт¤. …ого т≥ло б≥ло вкрито кровТю, на голов≥ повТ¤зане шиповане к≥льце, а в очах жевр≥ла печаль. я розум≥в його. —к≥льки сил та енерг≥њ в≥н в≥ддав, щоб принести ≥ зберегти у св≥т≥ нову в≥ру. —к≥льки в≥н пережив страждань ≥ мук, щоб заслужити в≥чну повагу та любов м≥льйон≥в в≥р¤н. —аме тепер образ ’риста став дл¤ мене не просто деревТ¤ним ≥долом, що зображуЇ св¤тин¤, а справжн≥м героЇм, ¤кий помер захищаючи ≥ншихЕ я встав на кол≥на. ќдин з пом≥чник≥в ≤уди накинув на мене довгий б≥лий плащ та поклав у руку меча. ћеч бав легкий, виготовлений у форм≥ хреста ≥ ¤нгольських крил, що розпускаютьс¤ вод нього. Ќа лез≥ був викарбовано напис: Ђ≤ судим≥ будуть т≥, хто протисто¤тимуть тоб≥ї. ≤уда вилив соб≥ у долонь трошки масла з кожноњ чаш≥ та зм≥шав отриману речовину. ” ту саму мить вона почала св≥титись ≥ пускати пару, що мерехт≥ла м≥льйонами р≥знокольорових з≥рок. ≤ ¤ закрив оч≥ та в≥дчув, ¤к св¤тий покров спускаЇтьс¤ до мене з небес ≥ охоплюЇ все т≥ло. ≤уда весь час шептав молитви, його пом≥чники-чинц≥ сто¤ли пор¤д мовчки, опустивши голови вниз ≥ схрестивши руки на груд≥, ¤к особливий знак пошани ≥ чест≥. ј ¤ сто¤в на кол≥нах перед ликом св¤тих ≥ Ђсв¤щенним письмомї у чар≥вн≥й б≥л≥й одеж≥ з мечем справедливост≥ ≥ правди у руках та спок≥йно переживав за все те, що мен≥ що було почутоЕ Ч Ќехай д≥њ твоњ та помисли, св¤тий ¤нголе, будуть во благо людству ≥ √осподу нашому, Ц голосно промовив м≥й осв¤титель. Ц Ќехай меч тв≥й св¤тий захистить т≥ло твоЇ ≥ допоможе здолати зло. ≤ нехай молитва ц¤ захистить душу твою ≥ серце. ” цей сон¤чний ≥ теплий день, онадц¤того м≥сц¤, ¤ нар≥каю тебе в≥днин≥ ≥ назавжди “еплим ќлекс≥Їм, б≥лим ¤нголом небесЕ я п≥дн¤вс¤ з кол≥н та п≥дв≥в голову вгору. “епер ¤ перестав бути звичайною людиною, моњ в≥дчутт¤ перестали бути хибними, а думки Ц гр≥шними. ≤ хоча в мене не було н≥ крил, щоб л≥тати, н≥ маг≥њ, ¤ку мають архангели, все одно ¤ в≥дчув ¤кусь особливу надзвичайну сило десь у глибин≥ себе, приблизно в район≥ шлункуЕ оли ¤ п≥дн¤вс¤, вс≥ ченц≥ однаковим замислуватим жестом прив≥тали мене ≥з посв¤ченн¤м, а ≤уда вз¤в мою руку ≥ лише промовив: Ч ¬с¤ над≥¤ на тебеЕ ƒоречи, час повертатись, архангел кличе тебе назад на землю. ≤, хоча ¤ не чув н≥чого, що нагадувало б голос архангела, та все одно м≥цно вхопив меча обома руками ≥, закривши оч≥, приготувавс¤ до перельотуЕ “ож, ¤ гр≥зно махав шваброю у р≥зн≥ боки, ≥м≥туючи б≥й у п≥днебесн≥й та дико кричав, щоб запалити у соб≥ войовничий дух ≥ не струсити, коли прийде час шматувати справжн≥ т≥ла потойб≥чних виродк≥в. ≤ так тривало весь день: ¤ читав —тарий «ав≥т, моливс¤, знов махав Ђ≥м≥таторомї меча перед обличч¤ми нев≥рних. “≥льки ввечер≥ ¤, нарешт≥, винирнув у звичайний св≥т, щоб нагодувати песика та трошки розв≥¤тись. јж раптом згадав про свою д≥вчину. ћи не бачились, майже, два дн≥, тому ¤ вже було вир≥шив сходити до нењ у гост≥ та ропов≥сти њй свою ≥стор≥ю про архангела, метро ≥ все ≥нше, але у останню мить от¤мивс¤ та ос¤гнув: Ђ„и не прийме мне ат¤ за психа, ¤к ¤ Ц д≥да?ї. «рештою, вир≥шив зустр≥тис¤ з нею пот≥мЕ ¬вечер≥ ¤ спок≥йно сид≥в на лавочц≥ б≥л¤ п≥дТњзду ≥, задерши голову, дививс¤ на небо. ¬оно було чисте та безхмарне ≥ тис¤ч≥ з≥рок, н≥би старовинн≥ буси, опо¤сували його з краю до краю. ћ≥с¤ць, ¤кий т≥льки-но показавс¤ з-за обр≥ю, св≥тив надзвичайно ¤скраво ≥ привабливо. Ќавкруги гомон≥ли випадков≥ перехож≥ та шелест≥ло висохле опале лист¤. «а цими спостереженн¤ми ¤, нав≥ть, не пом≥тив, ¤к пор¤д з≥ мною прис≥в чолов≥к. ¬≥н також швиденько просканував горизонт на на¤вн≥сть чогось особливого, але, ¤к ≥ вс≥ звичайн≥ люди, не пом≥тивши н≥чого занадтого у буденн≥й с≥р≥й мас≥ п≥д назвою Ђ¬сесв≥тї, звернувс¤ ≥з запитанн¤м: Ч ¬ибачте, що в≥дриваю вас, Ц пробурчав в≥н застудженим хриплим голосом. Ц „и не п≥дкажете ¬и, коли буваЇ вдома ваш сус≥д? ¬и ж тут живете? я пов≥льно перев≥в погл¤д на нового сп≥вбес≥дника ≥ подививс¤ йому в оч≥. ѕарубок навпроти був од¤гнутий у легк≥ темн≥ штани староњ модел≥ з довгою складкою посеред обох н≥г та такий самий плащ. ј з-п≥д плащу видн≥лась б≥ла сорочка ≥ галстук. Ч ѕерепрошую, Ц знов нерозб≥рливо загуд≥в Ђфрантї. Ц ћожу ¤ запитатиЕ ∆алюг≥дний голос та бездоганна лексика говорили сам≥ за себе. ÷ей хлюп припхавс¤ з моЇњ лаборатор≥њ, бо т≥льки у нас можна було зустр≥ти такого випуклого ≥д≥ота. …ого очен¤та б≥гали по моЇму величаво спок≥йному обличчю, намагаючись щось зрозум≥ти, але марно. Ѕо в≥н сид≥в у той сам≥й ¤м≥, зв≥дки вил≥з ¤. ј ¤ма ц¤ Ц пр≥рва, зловонна клоака, неск≥нчена дорога у Ђн≥кудиїЕ Ч —лухаюЕ Ц абсолютно байдуже промовив ¤. Ѕл≥де обличч¤ хлопц¤ одразу розпливлось у потворн≥й посм≥шц≥. Ч „и не знаЇте ви ќлекс≥¤ —енченка, з сорок восьмоњ квартири? ’люст уважно витр≥щив на мене два велик≥ блюдц¤, н≥би, намагаючись наперед в≥дгадати в≥дпов≥дь або почути ц≥нну ≥нформац≥ю. Ч “ак, ¤ його знаю, Ц ц≥лком дотепно в≥дпов≥в йому. Ц јле ви навр¤д зможете з ним поговоритиЕ Ч “ак, в≥н вже к≥лька дн≥в не зТ¤вл¤Їтьс¤ на робот≥Е Ц одразу погодивс¤ м≥й сп≥врозмовник. Ц я, доречи, працюю у лаборатор≥њЕ досл≥дницьк≥йЕ ’лопець гордовито вит¤гнув жив≥т вперед та п≥дт¤гнув окул¤ри, що миттЇво сповзли на к≥нчик носу. оротше, все звелос¤ до того, що ¤ вир≥шив трошки жартувати з молодого нувориша. Ч ÷ей не дивно, Ц трошки вичекавши, усм≥хнувс¤ ¤. Ц як в≥н вийде, ¤кщо вже трет≥ сутки гниЇ п≥д землеюЕ ” чоловТ¤ги на обличч≥ одразу повискакували морщинки, а оч≥ заб≥гали по орб≥тах, наче реактивн≥ супутники. ¬≥н машинально вхопив у руки св≥й обл≥злий засмалений дипломат та притулив його до себе. ј пот≥м, ¤кось невпевнено, запитав: Ч —ебтоЕ кхЕ п≥д землею? Ч Ќе розум≥Їш? Ц вже на повну посм≥хаючись ≥ не приховуючи жарт, в≥дпов≥в ¤. Ц ¬били йогоЕ ј м≥й опонент, майже наклавши у штани, затр¤сс¤ у судомн≥й ≥стериц≥ та одразу почав городити ¤кусь н≥сен≥тницю. Ч ’то його м≥г вбити? Ц мало не ридаючи розв≥в руками хлопець. я спок≥йно усм≥хнувс¤ йому у обличч¤ ≥ повернувс¤ до назад до спогл¤данн¤ з≥рок. ѕ≥сл¤ цього, обличч¤ у п≥жона мало не вдавилос¤ всередину, волосс¤ посив≥ло ≥ п≥дскочило догори. Ќе чекаючи б≥льше н≥ секунди, в≥н п≥дскочив на ноги ≥ дав добр¤чого чосуЕ Ќу що ¤ можу сказати. Ќерви у парубка слабеньк≥, але б≥гаЇ в≥н, все ж, непоганоЕ ƒ≈Ќ№ ѕТя“»… Ѕагр¤не вран≥шнЇ сонце осв≥тлювало вулиц≥ та провулки м≥ста. ƒороги та тротуари ще були вкрит≥ росою ≥ в≥дблискували ¤скравими промен¤ми у р≥зн≥ боки, створюючи казков≥ переливи. ƒовг≥ величав≥ т≥н≥ дерев повзли, майже, порожн≥ми вулиц¤ми, наче прощаючись ≥з останн≥ми теплими дн¤ми ≥ готуючись до зими. Ќав≥ть зграњ птах≥в, пр¤муючих на п≥вдень, лет≥ли мовчки, н≥би бо¤чись порушити цю мальовничу ≥дил≥ю... Ќас було троЇ: ¤, ат¤ ≥ наша любов. ћи сто¤ли посеред мосту, ¤кий зТЇднував л≥вий ≥ правий береги м≥ста та мовчки дивились одне на одного. ≤ ¤ бачив у атиних очах своЇ в≥дображенн¤. ≤ ¤ бачив, ¤к легкий в≥тер ворушить њњ чар≥вне б≥ле волосс¤ та шепче њй тонку мелод≥ю почутт≥в. я знав, що ат¤ знаЇ про мене б≥льше н≥ж ¤ њй розказував, що вона розум≥Ї ≥, головне, кохаЇ мене. я розпов≥в њй все, хоча архангел заборонив мен≥ це робити. я зробив це, бо не в≥дчував у душ≥ н≥чого кр≥м насолоди в≥д житт¤ ≥ радост≥, коли мо¤ кв≥тка знаходилас¤ пор¤д. Ќе колись, не пот≥м, а саме зараз ¤ жив так, ¤к завжди мр≥¤в ≥ сьогодн≥, можливо у м≥й останн≥й день земного житт¤, мен≥ б≥льше за все хот≥лось ось так сто¤ти ≥ довитись у т≥ неповторн≥ зелен≥ оч≥... Ч я за тобою сумувала... Ц промовила ат¤ тихо-тихо, щоб њњ н≥хто не почув. Ч ј ¤ вчора дививс¤ на зор≥ ≥ малював у своњй у¤в≥ тебе... Ц так само тихо в≥дпов≥в њй. ј пот≥м ми знов замовчали, ще б≥льше притулившись одне до одного. ≤ ¤ знов в≥дчув њњ легкий подих ≥ стривожений б≥й серц¤. ’вилини потроху спливали, але ми не в≥дчували цього, бо дуже сильно щемило у всьому т≥л≥ ≥ весь св≥т став замалий дл¤ нас трьох. Ч “об≥ обовТ¤зково це робити? Ч я прис¤гнув... Ц такою суворою, наче вирок, була в≥дпов≥дь на це питанн¤. ат¤ п≥дн¤ла голову з моњх грудей та подивилась мен≥ у в≥ч≥. Ќа њњ обличч≥ видн≥лис¤ краплини сльози ≥ сум. ≤ ¤ не знав, що сказати та ¤к заспокоњти д≥вчину. Ќеспод≥вано десь вдалин≥, де р≥чка повертаЇ трохи л≥воруч, зТ¤вивс¤ корабель. « мосту в≥н здававс¤ маленьким, наче с≥рникова коробка, але чим ближче в≥н п≥дпливав, тим б≥льшим ≥ красив≥шим робивс¤. ÷е була ¤хта з двома великими б≥лими парусами, що розвивалис¤ на в≥тру, наче крила. ≤ здавалос¤, що ¤хта саме летить, а не пливе по вод≥... “а все у житт≥ минаЇ. ≤ ц¤ ¤хта, ≥ зелен≥ оч≥, ≥ останн≥й день перед битвою. ћене вже давно чекав архангел, щоб дати прочухана та благословити мою душу в≥д ≥мен≥ вс≥х св¤тих. “а ¤ не йшов, бо, ¤к н≥коли, хот≥в жити. Ч Ќа довго ти зникаЇш? Ц раптом запитала ат¤. я в≥дчув, що вона не хоче чути в≥дпов≥д≥, а просто њй набридло мовчати. Ч Ќевже ти будеш чекати? Ц так само неспод≥вано запитав ¤. ат¤ не в≥дпов≥ла, лише легенько кивнула головою ≥ њњ оч≥ знов наповнилис¤ вологою. я вз¤в њњ за руку ≥ ми п≥шли. Ч ¬ибач, що запитав тебе... Ц одразу ж заспокоњв ¤ њњ. Ц Ќе знаю чим думав... Ч “а все нормально, Ц з посм≥шкою в≥дпов≥ла вона. Ц ’≥ба що мен≥ просто сумно. Ч јж за край? Ч “ак... Ч ћен≥ теж... «а к≥лька хвилин ми п≥д≥йшли до автобусноњ зупинки. атина Ђдес¤ткаї ще не п≥д≥йшла, але хвилини пливли швидко. ћи сто¤ли об≥йн¤вши одне одного, н≥би бачачись востаннЇ, та шептали тепл≥ осв≥дченн¤ у коханн≥... ј дал≥ все було ¤к у к≥но. ƒо зупинки п≥д≥йшов автобус з≥ здоровенною чорною л≥терою дес¤ть та забрав у мене мр≥ю. Ќа серц≥ було ≥ без того важко, а тепер ¤ взагал≥ втратив в≥дчутт¤ реальност≥. ¬се ск≥нчилось, коли ¤ п≥д≥йшов до свого дому. “ам мене вже чекав архангел. ¬ираз його обличч¤ говорив сам за себе, тому ¤ одразу зрозум≥в, що Ђчас прийшовї... Ч “и вчасно “еплий ќлекс≥й, Ц сходу всолодив в≥н. Ц ѕора... Ч я т≥льки на хвилинку... Ц промовило моЇ серце, указуючи на п≥дТњзд. јрхангел кивнув на знак згоди ≥ ми обоЇ п≥дн¤лис¤ до мене. ” квартир≥ було, ¤к н≥коли, порожньо. —вого улюбленого песика ¤ в≥ддав ат≥, щоб вона догл¤нула за ним за моЇњ в≥дсутност≥. ¬с≥ стар≥ предмети архангел наказав спалити ≥ розв≥¤ти поп≥л по св≥ту, тому ≥з речей залишилис¤ т≥льки два стули. ћи с≥ли на них та почали розмову. Ч ћожливо не варто було розказувати ат≥? Ц одразу запитав ¤ у архангела. Ч “и не повинен жал≥ти про те, що вже сталос¤, Ц повчально зауважив д≥д. Ц раще роздумувати над тим, що буде дал≥. Ч ≤ ¤к же буде? Ч Ќа це питанн¤ у мене немаЇ в≥дпов≥д≥ ќлекс≥й, Ц нахиливши голову вниз, вимовив старий. Ц “а ти ≥ сам знайдеш њњ, бо мо¤ роль у твоЇму житт≥ з≥грана... я здивовано гл¤нув на архангела. Ч “и шукатимеш нових Ђобранихї? Ч Ўукати б≥льше нема кого, Ц розв≥в руками д≥д, а пот≥м гл¤нув на мене ≥ додав: Ц “и останн≥й б≥лий ¤нгол, а тому перший поведеш в≥йсько... Ч ј ¤кими будуть наш≥ сили? Ц ¤к справжн≥й командир, поц≥кавивс¤ ¤. Ч «а дв≥ тис¤ч≥ рок≥в ми з≥брали багато ¤нгол≥в, Ц нахмуривши брови, об≥звавс¤ старий. Ц јле темних все одно буде б≥льше... я зг≥дно кивнув головою ≥, подивившись у дзеркало, запитав: Ч „и прийме мене церква п≥сл¤ всього цього? Ч Ќе думай про церкву, Ц трошки помисливши, заговорив архангел. Ц ÷ерква Ц це д≥ло рук людських ≥ св¤т≥сть тво¤ не церковна. ¬≥н п≥дсунувс¤ ближче ≥ п≥дн≥с вказ≥вний палець до моЇњ голови. Ч √оловне, що у тебе у голов≥ та у серц≥. Ч як це? Ч “≥льки в≥д твоњх р≥шень залежить те, благочестивий ти, чи н≥. ≤ т≥льки ти в≥дпов≥даЇш за своњ вчинки ≥ несеш хрест... Ч ј дес¤ть запов≥дей? Ц раптом згадав ¤. Ц ’≥ба ми не порушуватимемо њх? Ч «апов≥д≥ створен≥ дл¤ людей, що не мають божоњ сили. «а њх допомогою √осподь ≥ визначаЇ на ск≥льки людина сильна духом ≥ на ск≥льки чиста у нењ душа... Ч як мо¤ кл¤тва... Ц спок≥йно вимовив ¤. Ч —аме так, Ц ствердно в≥дпов≥в архангел. Ц ƒл¤ нас запов≥д≥ Ц це кл¤тва перед Ѕогом, бо земне житт¤ лише перев≥рка, п≥сл¤ проходженн¤ ¤коњ в≥н ≥ визначаЇ м≥сце кожного... ≤ ¤ обрав своЇ м≥сце. ¬оно знаходилос¤ неподал≥к, у двохстах к≥лометрах на п≥вдень. “ам, де висок≥ г≥рськ≥ масиви зак≥нчувалис¤ величезною пр≥рвою, у ¤коњ не було а н≥ початку, а н≥ к≥нц¤. Ћише на глибин≥ к≥лькох тис¤ч метр≥в можна було розглед≥ти с≥рий њдкий туман. ÷е м≥сце ≥ було т≥Їю безоднею, у ¤ку ¤ повинен ступити. я сто¤в на краю провалл¤, за ¤кою мене чекала в≥чн≥сть. «овс≥м один, п≥д владою власних казкових марень. я простивс¤ з≥ св≥том, щоб стати недос¤жним, щоб погратись ≥з вогнем далеких з≥рок. ” певному розум≥нн≥, ¤ п≥шов р¤тувати св≥т в≥д Ђн≥чогої Ц це здавалос¤ мен≥ тим самим, що стати письменником у крањн≥, де н≥хто не вм≥Ї читати. јле ¤, все ж, спробував. я не знав точно, що мене чекаЇ. Ќе знав точно, чого чекають моњ вороги, а просто закрив оч≥ ≥ ступив вперед... ƒ≈Ќ№ Ўќ—“»… ≤ наказав ди¤вол встати ус≥м на кол≥на, ≥ вс≥ встали, кр≥м одного... я опинивс¤ посеред величезними пол¤, просто неймов≥рного розм≥ру, де на кол≥нах сто¤ли м≥льйони, н≥, нав≥ть, м≥ль¤рди людей. –≥зного в≥ку, стат≥, нац≥ональност≥ Ц ус≥ до одного. ѕеред≥ мною в≥дкривс¤ величезний неск≥нчений прост≥р укритий зав≥сою темних хмар, з ¤ких на землю виринали ¤скрав≥ блискавки та мжичив дощ. ћаленьк≥, але гостр≥, ¤к лезо, краплини впивались у мене неск≥нченим потоком ≥, пот≥м, ст≥кали на землю тонесенькими струмками кров≥. «ло не спало н≥коли. як т≥льки м≥й перший крок осв¤тив цю мертву землю, вона здригнулась ≥ десь у њњ надрах прон≥сс¤ нестерпний дикий рев. Ќечиста сила одразу в≥дчула страх ≥ забилась по темних кутах цього прокл¤того м≥сц¤. ќдного безодн¤ вже перенесла страшну битву ≥ тепер њњ чекала другаЕ ¬олодар цих земель, сам ƒи¤вол, височив над ус≥ма смертними та величаво роздивл¤вс¤ зТњден≥ т≥ла ≥ замучен≥ душ≥, поки не побачив дивоЕ ¬≥н, наче мечем, пронизав мене своњм погл¤дом ≥ з його г≥гантськоњ потворноњ голови вирвавс¤ шалений гурк≥т. ÷ей воль був под≥бний атомн≥й бомб≥, нав≥ть, сотн≥ атомних бомб. «емл¤ почала тр≥щати по швах, а у пов≥тр≥ закружл¤ли темн≥ силиЕ Ќ≥що не пророкувало б≥ди, поки ¤ не розправив ¤нгольськ≥ крила ≥ не вийн¤в св¤того меча. ≤ судим≥ були мертв≥ по написаному в книгах, зг≥дно до вчинк≥в своњх, ≥ очищен≥ були гр≥шн≥ людськ≥ душ≥ на знак прощенн¤. «алишилась т≥льки в≥ра, в≥ра у св¤те ≥ чисте, але не ¤к догма, а ¤к сенс житт¤Е Ќас в≥дд≥л¤ла велика в≥дстань, але ¤ ц≥лком реально в≥дчував, що у двобоњ з ƒи¤волом братиму участь саме ¤. ’оча до цього ще треба було знищити, принаймн≥, добру сотню його демон≥в. ¬се почалось не так, ¤к ¤ соб≥ у¤вл¤в, але почалось. « ус≥х кут≥в страшноњ пустел≥ позл≥талис¤ темн≥ сили. ¬они, вмить, обступили мене, ¤к у страшному сн≥, ≥ почали кружл¤ти. „и то чекаючи наказу, чи то бо¤чись мене. ¬се одно њх планам не пророкувало збутись. ” цей час, пр¤мо над≥ мною пробивс¤ маленький пром≥нь св≥тла. ¬≥д його св≥тла, що ниспускало благогов≥нн¤, м≥й меч почав набиратись сили ≥ л≥тери, викарбуван≥ на лез≥, засв≥тились. Ќавколо меча утворивс¤ невидимий маг≥чний барТЇр ≥ крила, ¤к≥ опо¤сували руко¤ть, злет≥ли високо вгору, закликаючи небеса до боюЕ ’мари почали зникати, натом≥сть, промен≥в ставало ще б≥льше ≥ у кожному з них, н≥би рвучи матер≥ю, зТ¤вл¤лись ¤нголи. ¬они стр≥мко кидались вниз мен≥ на допомогу, все б≥льше осв≥тлюючи шл¤х до ƒи¤вола. “емн≥ сили кинулись у б≥й ≥, вперше за останн≥ дв≥ тис¤ч≥ рок≥в, св≥тла ≥ темна кров зм≥шаласьЕ я не бачив, що коњтьс¤ в неб≥, бо по земл≥ йшло п≥ше в≥йсько ≥ ¤ кинувс¤ йому на зустр≥ч. Ѕачив т≥льки, замертво падаючи вниз т≥ла ≥ в≥дчував присмак кров≥ на губах, ¤ка зм≥шувалась з дощем ≥ вкривала землю неск≥нченим рожевим покривалом. —кр≥зь лет≥ло б≥ле п≥рТ¤ ≥ шматки плот≥, а ¤ все б≥г назустр≥ч ворогу ≥ гр≥зно кричавЕ ѕерший удар прийшовс¤ у груди командира. ¬≥д нестерпного пекучого болю в≥н впав на кол≥на, вхопившись лапами за груди, ≥ одразу лишивс¤ голови. ѕроб≥гши ще к≥лька крок≥в, ¤ зупинивс¤ ≥ з ус≥Їю силою в≥дс≥к ще одн≥й потвор≥ п≥в-т≥ла, пот≥м розгорнувс¤ ≥ розмашистим рухом надр≥зав третьому глотку. ” в≥дпов≥дь в≥н харкнув у пов≥тр¤ фонтаном ¤скраво-червоноњ кров≥ ≥ забивс¤ в конвульс≥¤х, хрипл¤чи в два роти. “епер вже нап≥взл¤кан≥ демони кинулись на мене. « ус≥х стор≥н посипались удари ≥ ¤ ледь в≥дбивавс¤. ≤ все ж з кожною хвилиною моњх жертв ставало б≥льшеЕ ¬с¤ мо¤ одежа з голови до н≥г пропиталась червоною фарбою. « меча к≥лькома струмками ст≥кала ворожа кров ≥ навколо кр≥зь вал¤лис¤ шматки вщент роз≥рваних т≥л. я рубав направо ≥ нал≥во , зверху ≥ збоку. ѕри цьому з кожним ударом стаючи ще сильн≥шим ≥ в≥роломн≥шим. “епер з одного маху ¤ в≥друбував по три чи чотири голови, а у г≥ршому випадку в≥дс≥кав Ђнепотр≥бн≥ї частини т≥ла. ”се навколо перем≥шалось, наче у кошмар≥. Ќе було видно ан≥ св≥тла, ан≥ тьми, т≥льки чувс¤ неск≥нчений крик душ≥ та, ще б≥льший, гурк≥т битви. ров кип≥ла у кожн≥й жильц≥, адренал≥н зашкалював ≥ поступово перетворював мене на скаженого ман≥¤ка. ј помста за скоЇне зло тривала ≥ дал≥. –аптом, з-за високоњ камТ¤ноњ ст≥ни, що перегороджувала мен≥ шл¤х до л≥гва ƒи¤вола, у небо злет≥ли тис¤ч≥ стр≥л. ¬они огинали величезну дугу ≥ з шаленою швидк≥стю зривалис¤ вниз, пронизуючи т≥ла ¤нгол≥в ≥ демон≥в. ƒи¤вол, н≥би, сам спрощував моЇ завданн¤ ≥ це було його першою помилкоюЕ —ам ¤ не став чекати ≥, возивши мечу у ще одну потвору, кинувс¤ дал≥, вперед до перемоги. «алишки в≥д великоњ п≥шоњ арм≥њ теж було поб≥гли, але щось њх зупинило. я опинивс¤ один. я б≥г по земл≥, ¤ка сотн¤ми рок≥в опалювалась вогнем, по довгим ф≥гурним тр≥щинам ≥ обл≥злому кам≥нню. ѕо пустел≥, де не було н≥чого живого, кр≥м злаЕ ¬же скоро ¤ опинивс¤ б≥л¤ п≥дн≥жж¤ ст≥ни, але вх≥д за њњ меж≥ охорон¤вс¤. ≤з зеленого њдкого туману, ¤кий тонким шаром окутував землю, почали виповзати духи. ѓх можна було легко розп≥знати по прозор≥й зелен≥й речовин≥ з ¤коњ вони складались, але ¤ не став займатись детальним вивченн¤м, а мовчки перер≥зав одного з них навп≥л. “а дух не помер, а, лише, розтанув у пов≥тр≥, а на його м≥сц≥ зТ¤вивс¤ новий. ÷е вже ввело мене до роздум≥в, бо вс≥ останн≥ одразу повит¤гували, незрозум≥ло зв≥дки, довг≥ металев≥ пики ≥ з≥ зв≥риними оскалами поповзли до мене. Ќажаль, њх над≥њ були примарними. “акими самими, ¤к ≥ њх т≥ла, бо ¤ з ус≥Їњ сили засадив меча й землю та прокричав: Ч ≤зид≥ з мого шл¤ху нечиста сила, або п≥дкорисьЕ ƒухи з туману почали розс≥юватис¤, залишаючи по соб≥ т≥льки спогади. ≤ через к≥лька хвилин зелений туман зник сл≥дом за ними. Ќарешт≥, вже н≥що не заважало мен≥ пройти до св¤та¤ св¤тих ƒи¤вола та прийн¤ти б≥й, але там мене чекало дещо ≥ншеЕ я не пов≥рив своњм очам, коли пройшов кр≥зь велик≥ брами. ѕеред≥ мною прост¤гнувс¤ великий м≥ст через Ђр≥чку смерт≥ї, на ¤кому у туман≥ видн≥лась ж≥ноча ф≥гура. я протер оч≥ ≥ зробив к≥лька крок≥в уперед, намагаючись от¤митись в≥д того, що сталос¤. Ќавкруги було тепло ≥ затишно. ƒмухав легенький в≥терець ≥ щось мене пост≥йно т¤гнуло до т≥Їњ д≥вчини. я пов≥льно п≥д≥йшов, майже впритул, опустивши меча та намагаючись розглед≥ти ту дивачку. јле все, що ¤ бачив Ц це легку прозору шаль ≥ довге б≥л¤ве волосс¤, що розвивалось на в≥тру. ¬мить ¤ в≥дчув, ¤к забилось моЇ серце ≥ в≥дчутт¤ реальност≥ притупилось. ¬се навколо перестало мене ц≥кавити, окр≥м загадковоњ д≥вчини. ≤ коли в≥дстань м≥ж нами скоротилась до к≥лькох крок≥в, ¤, раптом, зупинивс¤. ” цю саму мить д≥вчина в≥дкинула з обличч¤ розпущене волосс¤ ≥ мТ¤ко, але неприродно, усм≥хнулась. ÷е була ат¤. Ч атерина!? Ц здивовано викрикнув ¤ ≥ судомно окинув все навкруги, намагаючись щось зрозум≥ти. Ц якЕ що ти тут робиш? јле ат¤, чомусь, мовчала ≥ т≥льки посм≥халась своЇю казковою посм≥шкою. ѓњ оч≥, так≥ ж ¤скрав≥ ≥ чар≥в, ¤кими ¤ запамТ¤тав њх назавжди, манили п≥д≥йти ближче та розтанути у об≥ймахЕ ≤ ¤ на мить забув про св≥й обовТ¤зок, забув проте, де зараз знаходжусь ≥, що ≥де б≥й. я знов у¤вив соб≥ божественну казку, ¤ку подарувала мен≥ дол¤Е «вичайно, ат¤ була несправжньою, але це було вище за моњ силиЕ Ч ¬ибач, але ти лише примараЕ я п≥дн≥с меча високо вгору ≥ пронизав ним прекрасне молоде т≥ло. Ћезо з легким скреготом пройшло кр≥зь њњ груди, проте, на м≥сц≥ пор≥зу не виступила кров. «вичайно, бо духи њњ не мають. ќбраз атерини з≥гнувс¤ наполовину ≥ вмить зникнув, залишивши т≥льки солодкий спогад та важке пов≥тр¤. я опустив меча, вс≥ примари, ¤к≥ оточували мене весь час, остаточно зникли ≥ тепер ¤ озирнувс¤ назад. Ўл¤х за мною був пустий ≥ перед≥ мною також. “≥льки на величезн≥й скел≥, що гр≥зно височила над землею, видн≥лось св≥тло (от т≥льки, нажаль, не Ђнад≥њї). “ам знаходивс¤ м≥й ворог, сила, що у тис¤ч≥ раз≥в перевищувала мою ≥, водночас, в≥ра, ¤ка була значно слабшою за мою. —аме тому зло не могло перемогти мене н≥ ран≥ше, н≥ теперЕ Ќ≥¤ких промов ¤ не готував, жодних сл≥в та розмов з ƒи¤волом ¤ розводити не збиравс¤. ѕо-перше, в≥н, певно, був розумн≥ший за мене, а по-друге Ц мен≥ хот≥лос¤ к≥нчити з ус≥м цим ¤комога швидше. “ому, коли ¤ заринув на останню сходинку ≥ опинивс¤ на сам≥с≥ньк≥й верх≥вц≥ пТЇдесталу, план д≥й вже був розроблений. јле все ви¤вилось набагато складн≥ше, щоб мо¤ людська частина могла передбачити такеЕ Ќа високому трон≥ ≥з золота та ср≥бла сид≥в ¬≥н. «горблений стареньк≥й д≥дусь ≥з довгою сивою бородою, величезною лисиною та спок≥йними, н≥би байдужими до усього, очима. ” с≥рому, обдертому по кра¤х, каптан≥ до≥сторичних час≥в ≥ з кривеньким б≥лим посохом у руках. Ќезважаючи на м≥й гн≥вний вираз обличч¤ та битву, ¤ка кип≥ла десь вдалин≥, в≥н був зовс≥м спок≥йний, в≥дчужений в≥д реал≥й, але спровокувавши свою смерть, п≥дн¤вс¤ з пТЇдесталу, щоб зустр≥ти њњ, ¤к справжн≥й воњн. ≤ ¤ нав≥ть понад≥¤вс¤ на те, що ми схрестимо шаги, та дармаЕ ўось було не так ≥ ¤ це одразу в≥дчув. ƒи¤вол з людським обличч¤м сто¤в навпроти мене ≥ спок≥йн≥с≥нько, без жодного опору, готувавс¤ прийн¤ти смерть в≥д руки звичайного смертного. ¬еликий, неспод≥вано, п≥дкоривс¤ малому Ц це була ¤кась ма¤чн¤, б≥льше схожа на каву без молока та цукру, г≥ркий присмак ¤коњ ¤, раптом, в≥дчув. Ч Ќа що ти чекаЇш, ¬олодарю? Ц без жодного нат¤ку на банальн≥сть промовив д≥д. «вичайно, ¤ оч≥кував на щось незвичне, але це було занадто. Ќа м≥сц≥ ди¤вола опинивс¤ ¤кийсь стариган, а, можливо, це ≥ був в≥н сам, т≥льки в ≥ншому образ≥. ” будь-¤кому випадку н≥хто у цьому пекл≥ не заслуговував н≥ на що, окр≥м смерт≥. Ч “и прийшов, щоб вбити мене, так чого т¤гнути? «ам≥на у мене г≥днаЕ ћиттЇво м≥й гн≥в розтанув. ¬ очах цього д≥дус¤ ¤ не бачив а н≥ краплини брехн≥. ƒо того ж, в≥н не був схожий на жодного в≥домого мен≥ тирана ≥, погот≥в, на того бездушного страшного нелюд¤, ¤ким у¤вл¤Ї його соб≥ б≥льша частина людства. Ѕ≥льш того, в≥н наче сам просив вбити його скор≥ше. Ч “ак, триста людських житт≥в ¤ пров≥в тут у повн≥й самотност≥ верша правосудд¤ на д смертними та даруючи нове житт¤, вбиваючи та милуючиЕ але м≥й час вийшовЕ Ч „омусь, ¤ тоб≥ не в≥рю, Ц трошки збрехавши, в≥дпов≥в ¤. Ц јдже и п≥дступний зм≥й. ƒ≥д у в≥дпов≥дь низько вклонивс¤ ≥ не п≥д≥ймаючи голови, додав: Ч “и пройшов св¤тим житт¤м ≥ тому маЇш право волод≥ти вс≥м, чим до ц≥Їњ мит≥ волод≥в ¤. Ђћ≥й шл¤х зак≥нчуЇтьс¤ там, де починаЇтьс¤ тв≥йї - це все, що казав мен≥ м≥й попередник ≥ все, що ти скажеш своЇмуЕ ј дал≥ ти ≥ сам знаЇш, що робитиЕ я кинув меча на кам≥нн¤ та п≥дб≥г до старого, щоб вхопити його, але було п≥зно: в≥н зробив крок вб≥к та з≥рвавс¤ вниз. Ч „екайЕ ўо ти робиш? Ц залементував ¤, п≥дб≥гши до краю скел≥, та було п≥зноЕ ƒалеко внизу, пом≥ж великих камТ¤них брил лежало мертве т≥ло мого найб≥льшого суперника. ¬се ск≥нчилось так само неспод≥вано, ¤к ≥ почалось, проте, одне т≥льки в голов≥ не вкладалось: Ђякого б≥са?ї. ¬ мене ще н≥коли одночасно не виникало ст≥льки запитань, на ¤к≥ не було в кого запитати в≥дпов≥д≥. Ђќсь вона, мо¤ ≥мпер≥¤ї - гордо подумав ¤, огл¤даючи зверху зовс≥м порожн≥ простори ≥ у той самий час пан≥чно жахаючись своњх думок. «≥ мною трапилос¤ неймов≥рне. я став Їдиним ≥ нездоланим ≥, водночас, самотн≥м ≥ бездушнимЕ гр≥зним ≥ суворим до всього. ќ Ѕоже, ¤ став Е ƒи¤воломЕ Ќарешт≥, правда вдарила в мене сталевою блискавкою ≥ њњ св≥тло викинуло з голови брехню. ¬есь цей час моњми руками коњлос¤ найб≥льше зло у св≥т≥: зам≥на одного деспота на ≥ншогоЕ ћ≥цно зц≥пивши кулаки, ¤ голосно закричав. Ќеймов≥рний гом≥н прокотивс¤ по вс≥й земл≥, знаменуючи прих≥д нового господар¤. ¬се було вир≥шено за мене: ≥ моЇ н≥кчемне холост¤цьке житт¤, ≥ нец≥кава однотипна робота, ≥ товстопикий шумопонижувач у кр≥сл≥ кер≥вника лаборатор≥њ. ј пот≥м архангел, ат¤ ≥ —в¤те житт¤Е я звалис¤ у велике кр≥сло, що звалос¤ троном та щиро засм≥¤вс¤. —в¤те житт¤ ск≥нчилось там, де мало було ск≥нчитись. “ут, у безодн≥, у в≥чн≥й не просв≥тн≥й темр¤в≥ та абсолютн≥й самотност≥. Ќоки через сотн≥ рок≥в не прийде новий володар ≥ ¤ зможу спок≥йно помертиЕ ƒ≈Ќ№ —№ќћ≤…. ≈ѕ≤Ћќ√ Ч “епер тоб≥ не в≥дкрутитисьЕ - почулос¤, десь, пор¤д. р≥зь силу продерши оч≥, ¤ побачив над собою розмазане пристаркувате обличч¤ з сивою бородою ≥, до бол≥ знайомими, ¤нгольськими очима. Ч јрхангелЕ Ц з≥рвавс¤, було, ¤ з л≥жка та одразу опустивс¤ назад, майже зовс≥м не в≥дчуваючи спини. Ч —пок≥йно, хворий, спок≥йно, Ц награно вимовив старий, озираючись по сторонах. Ц ¬се буде добре, не хвилюйтесьЕ Ч јрхангел!? Ц вже набагато тих≥ше прошепот≥в ¤. Ц якого д≥дька трапилос¤? я ж був уЕ Ч Ќе напружуйс¤, все р≥вно не зрозум≥ЇшЕ раще в≥дпочивай та пожинай лавриЕ јрхангел широко посм≥хнувс¤ ≥ поклав руку мен≥ на плече. Ч “и зараз у л≥карн≥. Ц —тарий кинув погл¤д на в≥дчинен≥ двер≥ палати, мимо ¤ких туди-сюди шастали л≥кар≥, ≥ додав: Ц јле це др≥бниц≥ пор≥вн¤но з тим, що ти наробивЕ Ч Ќаробив!? Ц мало не наклавши у л≥карську п≥жаму, заголосив ¤. Ц ’≥ба ¤ не повинен був вбити ƒи¤Е тобтоЕ ну ти сам знаЇшЕ Ч “ак, так, звичайно, Ц так само виразно вимовл¤в архангел, глад¤чи мене по плечу. Ц ” вас, пац≥Їнт, непоганий струс, але жити будетеЕ ¬есь той цирк, ¤кий закотив д≥д, мабуть, був потр≥бен, щоб дограти ЂпТЇсуї до к≥нц¤, тому ¤ погордливо прикинувс¤ хворим ≥ замовк, т≥льки Ђугукаючиї на туп≥ л≥карськ≥ запитанн¤ свого Ђдуховногої л≥кар¤. —ам архангел, нарешт≥, зак≥нчив вивченн¤ моЇњ ≥стор≥њ хвороби ≥ перейшов ближче до д≥ла. Ч Ќасправд≥, ти молодецьЕ √од≥ ≥ казати, справжн≥й геройЕ Ч —ебто, земл¤ вр¤тованаЕ Ц ц≥лком впевнено висловивс¤ ¤. Ч Ќе знаю. Ц јрхангел почухав потилицю ≥ добавив: - јле на одного св¤того стало б≥льшеЕ Ч “ак це було не насправд≥? Ц мало не ≥з сльозами на очах просвист≥в ¤ у в≥дпов≥дь. Ц “о це не к≥нець? Ч Ѕ≥льше ¤ н≥чого казати не буду, ти ≥ сам все знаЇшЕ ƒоречиЕ Ц покосивс¤ в≥н на вх≥дний проњм. Ц ” мене дл¤ тебе сюрпризЕ Ч ат¤! Ц аж викрикнув ¤, коли побачив на пороз≥ трошки перел¤кане ≥ чар≥вне обличч¤ своЇњ д≥вчини. атерина тримала у руках маленький згорток паперу ≥ коробку шоколадних цукерокЕ Ч отикуЕ ¬она кинулась до мене у об≥йми, кинувши на п≥длогу все, що тримала у руках ≥ почала, хлипаючи носом, тертис¤ об моЇ т≥ло. јрхангел, тим часом, в≥д≥йшов до дверей ≥, щиро посм≥хаючись, подививс¤ на моЇ схвильоване ≥ щасливе обличч¤. Ч як тоб≥ це вдалос¤? Ц запитав ¤ на останок. Ч ” тебе своњ Ђтузиї, а у мене своњЕ ѕрощавай ќлекс≥йЕ ѕот≥м в≥н ще раз посм≥хнувс¤ ≥ зникЕ Ч « ким це ти розмовл¤Їш? Ц раптом запитала ат¤, подивившись спочатку на мене, а пом на порожн≥ двер≥. Ч “ак, один добрий знайомийЕ ЌазиваЇ себе ЂЅогомї медицини. атрус¤ усм≥хнулась ≥ знов впала до мене у об≥йми. «рештою, все стало на своњ м≥сц¤Е с≥чень-лютий 2007 р.

”Ћ№“

вступление

часть 1. цена жизни

часть 2. обратный отсчет

посещ¤емость:

developed by: alexey komarov

Хостинг от uCoz